Vėjas - Sel

Mano gyvenimas — beribiai sapnai

Prisiminimai keisti, kuriuos Tu aplankai

Mano minciu nepalieki Tu

Sugriaudama viska kuo as gyvenau

Taip, viskas buvo seniai

Tas juokas, tos svajones, kurias Tu nuzudei

Viskas liko kazkur toli praeityje

Sudege, istirpo beprotiskame laike

Galbut diena, galbut vanduo, galbut tas keistas vejas

Tas vejas, kuriuo mes taip tikejom

Jis nusines mus ten kur beprotiskas aukstis

Kur dar nebuvo pakiles nei vienas paukstis

As taip noreciau dar susapnuoti tai

Tai kas jau buvo, o gal nebuvo visai…

Ir as tikiu tuo kuo tikejom mes

Sugris tas vejas ir vilti man atnes

As lauksiu vel to vejo

Kuriuo mes taip tikejom

Pakilsiu vel kaip paukstis

Pajusiu svaigu auksti…

Nepamirsau ka reiskia dziaugsmas

Liudesys ir skausmas…

Taip, as zinau ka reiskia kristi, sudegt, istirpt

Ir vel pakilti…

As taip noreciau zinoti kur Tu…

Pamirsau spalva Tavo akiu

As taip noreciau sutikti saule su Tavim

As taip noreciau buti tavo viltim

Galbut tai jura, galbut zvaigzdes

Galbut auksciau galbut tai mano sapnai

Kuriuos as pamirsau…

Turbut tai viskas ko as noriu

Ka as jauciu, ko laukiu ko as gimiau

Kazkas skambes klaikiam garse

Turbut sulauksiu tos valandos, o gal ir ne

Tos akmenines geles, ar Tu jas matei

Jos nebemirsta net tada, kai jas sudauzai

As ne akmuo, as tik suzeistas paukstis

Pasiilges jau seniai svaigulio ir aukscio

Ir as tikui, kuo kazkada tikejau

Sugris tas vejas ir vilti man atnes…

As lauksiu vel to vejo

Kuriuo mes taip tikejom

Pakilsiu vel kaip paukstis

Pajusiu svaigu auksti…

Nepamirsau ka reiskia dziaugsmas

Liudesys ir skausmas…

Taip, as zinau ka reiskia kristi, sudegt, istirpt

Ir vel pakilti…

As lauksiu vel to vejo

Kuriuo mes taip tikejom

Pakilsiu vel kaip paukstis

Pajusiu svaigu auksti…

Nepamirsau ka reiskia dziaugsmas

Liudesys ir skausmas…

Taip, as zinau ka reiskia kristi, sudegt, istirpt

Ir vel pakilti…

Моє життя - безмежні мрії

Спогади змінюються, які ви відвідуєте

Ти не покидаєш мої думки

Знищуючи все, чим я жив

Так, це було давно

Той сміх, ті мрії, які ти вбив

Усе залишилося десь у минулому

Судеге, істірпо божевільні плями

Може, день, може вода, може, та дивна галявина

Газон, у який ми так вірили

Він відведе нас туди, де божевілля

Ще не піднялася жодна пташка

Я все ще хочу так мріяти

Так воно було, а може й не було зовсім…

І я вірю в те, у що вірили ми

Впасти на цьому вітрі – це розчарування для мене

Я знову чекатиму

У що ми так вірили

Я воскресну знову, як птах

Паморочиться в голові холод…

Я не забув, що таке радість

Смуток і біль…

Так, я знаю, що означає впасти, згоріти, розтопитися

І знову вставати…

Я так хочу знати, де ти…

Я забув колір твоїх очей

Я хотів би зустрітися з тобою на сонці

Я хотів би бути вашою надією

Може, це море, а може, зірки

Може вище, можливо, це моя мрія

Що я забув…

Мабуть, все, що я хочу

Що я відчуваю, чого чекаю?

Казкас звучатиме страшно

Я, мабуть, отримаю ці години, а може й ні

Ці кам’яні гелі, ви їх бачили?

Вони не вмирають, навіть коли ви їх розбиваєте

Я не камінь, я просто поранений птах

Ви будете прагнути запаморочення і статури

І я повірив у те, що колись очікував

Sugris цей газон для мене є розчаруванням…

Я знову чекатиму

У що ми так вірили

Я воскресну знову, як птах

Паморочиться в голові холод…

Я не забув, що таке радість

Смуток і біль…

Так, я знаю, що означає впасти, згоріти, розтопитися

І знову вставати…

Я знову чекатиму

У що ми так вірили

Я воскресну знову, як птах

Паморочиться в голові холод…

Я не забув, що таке радість

Смуток і біль…

Так, я знаю, що означає впасти, згоріти, розтопитися

І знову вставати…