20 Goto 10 - Seeming

I jolt in thirst

My memory caves

I lose my language to find my balance

I stitch a headdress from carrier pigeons killed for bearing bad news

The army has fallen

There’s no way off the island

Will you marry me?

The illusion of cannibalism

Now the distance is too short to cross

Now the body’s peak is not the head but the hunchback shoulders

I cry like a proud father

You laugh like an electric chair

Only our most cherished ghosts remain

The nightmare of milk and sand pouring from skulls

Of Bell inequalities and fallen cadets

«What's your real name?»

we shout into phones

A single baby shoe in a gutter

A wheezing deer covered in dead wolves giving birth to antlers

Blueprints inked with venom

This began as a fallout shelter

A Utopian community gone maddeningly wrong

A house that always floods

A knot that always tightens

Pipe organs gone mute

The backswung hammer preempts the surrendering nail

Lions run wild on the capitol

The moonlight made them do it

Exit music never ends: it stays immortal

So behold exit dance, exit sculpture, exit love, exit law

A dolphin breaches in grey noise

Things exist only to say they exist

Heads simply fall off

Whose fault is it?

I demand ethnography

I pray to Mary

I will never see you again

I cannot bear to read the sequel

I dream of you but forget the dream

I wanted you to kiss my heart

20 GOTO 10

Мене трясе спрага

Мої печери пам’яті

Я втрачаю мову, щоб знайти баланс

Я шию головний убір із поштових голубів, убитих за погану новину

Армія впала

Немає виходу з острова

Ти вийдеш за мене заміж?

Ілюзія канібалізму

Тепер відстань зато мала, щоб перейти

Тепер вершиною тіла є не голова, а горбаті плечі

Плачу, як гордий батько

Ти смієшся, як електричний стілець

Залишилися лише наші найзаповітніші привиди

Кошмар молока та піску, що ллються з черепів

Про нерівності Белла та загиблих курсантів

"Яке твоє справжнє ім'я?"

ми кричимо в телефони

Одне дитяче взуття в жолобі

Хрипить олень, покритий мертвими вовками, що народжує роги

Чертежи, нанесені чорнилом отрутою

Це почалося як укриття від опадів

Утопічна спільнота страшенно помилилася

Будинок, який завжди заливає

Вузол, який завжди затягується

Трубні органи заглухли

Закинутий молоток випереджає цвях, що здався

Леви здичавіють на капітолії

Місячне світло змусило їх це зробити

Вихідна музика ніколи не закінчується: вона залишається безсмертною

Тож ось танець виходу, скульптура виходу, любов виходу, закон виходу

Дельфін вривається в сірий шум

Речі існують лише для того, щоб сказати, що вони існують

Голови просто відпадають

Чия це вина?

Я вимагаю етнографії

Я молюсь Марії

Я ніколи тебе більше не побачу

Я не можу читати продовження

Я мрію про тебе, але забуваю сон

Я хотів, щоб ти поцілував моє серце

20 ПЕРЕЙТИ ДО 10