Insomnia Plague - Sea Oleena

It’s been sixty days

Since the black sky opened up the food-gates

Fell down hard on the sun-stained fair-grounds

Held back any

Recollection

Of the bloodshed

Somehow

And now

This unending rain

Stopping short on the surface of the watery graves

Is another, even nicer, simpler sort of silence these days

Don’t be so afraid of the insomnia plague

This is what he wrote in the ripped-up note:

I’ve become something even less than a ghost

Even more of a though, I’ve become a mirage

I’m the shaky air encircling the flickering flame

I’m the white wall swallowing the window frame

Don’t be so afraid of the insomnia plague

Минуло шістдесят днів

З тих пір, як чорне небо відкрило ворота їжі

Важко впав на заплямованих сонцем ярмаркових майданчиках

Стримав будь-який

Спогад

Про кровопролиття

Якось

І зараз

Цей нескінченний дощ

Зупиняючись на поверхні водянистих могил

Це ще один, ще приємніший, простіший вид тиші в наші дні

Не варто так боїтися чуми безсоння

Ось що він написав у розірваній записці:

Я став чимось навіть меншим, ніж привидом

Навіть більше, я став міражем

Я — хитке повітря, що оточує мерехтливе полум’я

Я біла стіна, що ковтає віконну раму

Не варто так боїтися чуми безсоння