Голод - Scream In Darkness

Мой извечный голод —

Свет чернее мрака.

Кроме крови,

Я ни к чему не привык.

Твой животный ропот

Вновь зовёт на запад —

Кроме боли,

Ты ни чего не постиг.

Рвать клыками слабых глотки —

Это путь мой!

Тот, кто слышал песни мёртвых,

Помнит мой вой!

Пить руду до капли,

Встать лицом к восходу,

Чтобы снова

Выйти на эту тропу.

Я омою лапы

В тех глубоких водах —

В тех, что с небом

Ждали на самом краю…

Ночь — за день,

Где вера за страх…

Жизнь — за смерть,

Где грёзы за прах…

Ночь — за день!

Жизнь — за смерть!

Сам был судьёю,

Себя не прощая —

Раны пусть ноют

Две тысячи лет!

Легче и проще

Упасть на колени,

Но грусти о прошлом

Во мне больше нет!

Здесь в огне проклятий

Мне одна дорога:

Дважды жажду

Я утолить не смогу!

Я разбил объятья

Книги всех пророков!

Серый пепел —

Чья-то душа на ветру…

Рвать клыками слабых глотки —

Этот путь мой!

Тот, кто слышал песни мёртвых,

Помнит мой вой…

Пить руду до капли,

Встать лицом к восходу,

Чтобы снова

Выйти на эту тропу.

Я омою лапы

В тех глубоких водах —

В тех, что с небом

Ждали на самом краю…

Мій споконвічний голод—

Світло чорніше за морок.

Окрім крові,

Я ні до чого не звик.

Твій тваринний ремствування

Знову кличе на захід —

Крім болю,

Ти нічого не спіткав.

Рвати іклами слабких горлянок —

Це мій шлях!

Той, хто чув пісні мертвих,

Пам'ятає моє виття!

Пити руду до краплі,

Встати обличчям до сходу,

Щоб знову

Вийти на цю стежку.

Я омою лапи

У тих глибоких водах

У тих, що з небом

Чекали на самому краю…

Ніч — за день,

Де віра за страх…

Життя—за смерть,

Де мрії за прах…

Ніч - за день!

Життя — за смерть!

Сам був суддею,

Себе не прощання —

Рани нехай ниють

Дві тисячі років!

Легше і простіше

Впасти на коліни,

Але суму про минулому

У мене більше немає!

Тут у вогні прокльонів

Мені одна дорога:

Двічі спрагу

Я вгамувати не зможу!

Я розбив обійми

Книги всіх пророків!

Сірий попіл

Чия душа на вітрі…

Рвати іклами слабких горлянок —

Цей шлях мій!

Той, хто чув пісні мертвих,

Пам'ятає моє виття…

Пити руду до краплі,

Встати обличчям до сходу,

Щоб знову

Вийти на цю стежку.

Я омою лапи

У тих глибоких водах

У тих, що з небом

Чекали на самому краю…