Shards, Pt. I: Birds - Scardust

What lies beyond the door?

Sights that I have seen before

Urges I’ve been searching for

Can’t reach them anymore

And birds outside my window

Shards of childhood memories

Through the window on the wall

I look down, afraid to fall

The shadow lays there tall

Scared I’ll lose my soul

And birds outside my window

Shards of childhood memories

Though I still wait for gravity to stop and set me free

I remember my mother’s tears as she wept upon my bed

My child, she said to me, trouble lies ahead

Now that voice starts to dissipate, so hard to recognize

A silluohette of what once was dims before my weary eyes

And a voice calls to me from inside

Must I live this miserable life?

Mockingbird sings my lullaby and then flies to another land

Leaving me with teardrops and feathers in my hand

I see the sun and the ocean far away and shining bright

And make them a promise that someday I will take my flight

And a voice calls to me from inside

Must I live this miserable life?

Who’s that tapping on my door?

Just a shadow on the floor

Where are you?

I implore

Can’t sense my soul no more

And birds outside my window

Shards of fading memories

Yet I still wait for gravity to stop and set me free

Що лежить за дверима?

Пам’ятки, які я бачив раніше

Спонукання, які я шукав

До них більше не дотягнутися

І птахи за моїм вікном

Осколки спогадів дитинства

Через вікно на стіні

Дивлюсь вниз, боюся впасти

Тінь лежить високо

Боюся, що втрачу душу

І птахи за моїм вікном

Осколки спогадів дитинства

Хоча я все ще чекаю, поки гравітація зупиниться і звільнить мене

Я пам’ятаю сльози моєї матері, коли вона плакала на моєму ліжку

«Дитино моя, — сказала вона мені, — попереду біда

Тепер цей голос починає розвіюватися, тому його важко впізнати

Перед моїми втомленими очима тьмяніє силует того, що колись

І голос кличе мене зсередини

Чи потрібно жити цим жалюгідним життям?

Пересмішник співає мою колискову, а потім летить в іншу землю

Залишивши мене зі сльозами й пір’ям у руці

Я бачу сонце й океан далеко й яскраво сяють

І дай їм обіцянку, що колись я вилетю

І голос кличе мене зсередини

Чи потрібно жити цим жалюгідним життям?

Хто це стукає в мої двері?

Просто тінь на підлозі

Ти де?

Я благаю

Я більше не відчуваю своєї душі

І птахи за моїм вікном

Уламки згасаючих спогадів

Але я все ще чекаю, поки гравітація зупиниться і звільнить мене