Stygian Tranquility - Scalpel, Nuclear Death

To whom it may concern: I’m born at last!

I’m in my world, my tranquility…

And the smell of my flesh annoys me

And the scabs on my scales tend to itch

And my eyes sometimes liquity

So at times it’s hard to see…

I crawl upon a dead dog, lying on the edge of a pool of blood

I watch as flies encircle the carcass, and the dog, we make love…

And the cries from the dark scare me

And the insects in my flesh tend to itch

And the sky is always black

And in the dog my body bleeds…

To whom it may concern: at last I’m dying!

Leaving my world, my place of rest…

And the beasts without flesh sing to the dark

And their music is the love for hate

And I die, and I live, so I may die again

And when I wake I’ve found tranquility…

До кого це може стосуватися: нарешті я народився!

Я у своєму світі, моєму спокої…

І запах мого м’яса дратує мене

І струпи на мої лусочки мають тенденцію свербіти

І мої очі іноді ліхтість

Тому інколи важко побачити…

Я повзаю на мертвого собаку, що лежить на краю калюжі крові

Я дивлюся, як мухи обвивають тушу, а собака, ми займаємося любов’ю…

І крики з темряви мене лякають

А комахи в моїй плоті мають тенденцію свербіти

І небо завжди чорне

А в собаці моє тіло кровоточить...

До кого це може стосуватися: нарешті я вмираю!

Залишаю свій світ, мій місце спочинку…

І звірі без плоті співають темряві

А їхня музика — це любов до ненависті

І я вмираю, і живу, тому можу померти знову

І коли я прокинувся, я знайшов спокій…