My Mind Is My Room - saypink!

Мое сознание — моя комната

В ней черные стены и белый потолок

Я дам всем посмотреть через окно, двери на замок

Двери на замок

Засыпаю на полу, тут света нет и не было,

Но я свободен только тут, и ни людей, ни мебели

И замер циферблат: я на балконе, тут снегопад эмоций

Зачем я лез в карманы за воспоминаниями?

Зачем достал то самое

Где я руками через пряди очередной бляди все еще ищу цветок?

Я так наивен, глупость в моей конуре — любимый уголок

Истрачу себя донельзя, уже истратил

Я захожу назад и вижу надпись на стене

Что все не исчезает

Прости, я потерял ключи

Прости, я в своей комнате теперь один

И «ни любви, ни тоски, ни жалости»

И тряпкой не сотрешь, нет

И краска не возьмет — оно проявится

И будет снова грызть изнутри

Устал уже, что от меня останется кроме тепла

Что отдал лилиям в горшке?

За подоконником куча опустошенных тел и иней

Он как и моя чернота под солнце пропадет

И я стану пылью

И я стану пылью

Я не был с собой строг, позволял многое

Пускал сюда всех подряд и как же теперь я рад

Что снова моя комната

Как и надо было еще тогда

Закрыта на замки, забита палками с гвоздями и я

Истрачу себя донельзя, уже истратил

Я захожу назад и вижу надпись на стене

Что все не исчезает

Прости, я потерял ключи

Прости, я в своей комнате теперь один

И «ни любви, ни тоски, ни жалости»

И тряпкой не сотрешь, нет

И краска не возьмет — оно проявится

И будет снова грызть изнутри

Устал уже, что от меня останется кроме тепла

Что отдал лилиям в горшке?

Моя свідомість — моя кімната

У ній чорні стіни і біла стеля

Я дам усім подивитися через вікно, двері на замок

Двері на замок

Засинаю на підлозі, тут світла немає і не було,

Але я вільний тільки тут, і ні людей, ні мебелі

І замір циферблат: я на балконі, тут снігопад емоцій

Навіщо я лез у кишені за спогадами?

Навіщо дістав те 

Де я рукою через пасма чергової бляді все ще шукаю квітку?

Я так наївний, дурість у моїй конурі — улюблений куточок

Витрачу себе досі, вже витратив

Я заходжу назад і бачу напис на стіні

Що все не зникає

Вибач, я втратив ключі

Вибач, я у своїй кімнаті тепер один

І «ні любові, ні суми, ні жалості»

І ганчіркою не сотреш, ні

І фарба не  візьме — воно проявиться

І буде знову гризти зсередини

Втомився вже, що від мене залишиться окрім тепла

Що віддав ліліям у горщику?

За підвіконням купа спустошених тіл і іней

Він як і моя чорнота під сонце пропаде

І я стану пилом

І я стану пилом

Я не був з собою строгий, дозволяв багато чого

Пускав сюди всіх підряд і як тепер я рад

Що знову моя кімната

Як і треба було ще тоді

Закрита на замки, забита палицями з цвяхами і я

Витрачу себе досі, вже витратив

Я заходжу назад і бачу напис на стіні

Що все не зникає

Вибач, я втратив ключі

Вибач, я у своїй кімнаті тепер один

І «ні любові, ні суми, ні жалості»

І ганчіркою не сотреш, ні

І фарба не  візьме — воно проявиться

І буде знову гризти зсередини

Втомився вже, що від мене залишиться окрім тепла

Що віддав ліліям у горщику?