Ты была - Саша Санта

Ты была ярким светом во тьме.

Я рисую портрет, вспоминая, какой была ты.

Покорила меня, пленила меня.

Сгораю до пепла.

В комнате пустой уснуть бы до утра.

Где в суете за окнами опять шумит Москва.

Мыслями о ней дурманит голову.

Я знаю то, что в прошлом не вернуть.

Ты была ярким светом во тьме.

Я рисую портрет, вспоминая, какой была ты.

Покорила меня, пленила меня.

Сгораю до пепла.

Не смог сказать прости, смотрел в её глаза.

Жалел, что отпустил и не верну назад.

Но ты всегда была мне сердцем и душой.

Прошу не забывай, что для тебя я не чужой.

Ты была ярким светом во тьме.

Я рисую портрет, вспоминая, какой была ты.

Покорила меня, пленила меня.

Сгораю до пепла.

Ты была ярким светом во тьме.

Я рисую портрет, вспоминая, какой была ты.

Покорила меня, пленила меня.

Сгораю до пепла.

Ти була яскравим світлом у темряві.

Я малюю портрет, згадуючи, якою була ти.

Підкорила мене, полонила мене.

Згоряю до попелу.

У кімнаті порожній заснути би до ранку.

Де в метушні за вікнами знову шумить Москва.

Думками про неї дурманить голову.

Я знаю те, що в минулому не повернути.

Ти була яскравим світлом у темряві.

Я малюю портрет, згадуючи, якою була ти.

Підкорила мене, полонила мене.

Згоряю до попелу.

Не зміг сказати пробач, дивився в її очі.

Шкодав, що відпустив і не поверну назад.

Але ти завжди була мені серцем і душею.

Прошу не забувай, що для тебе я не чужий.

Ти була яскравим світлом у темряві.

Я малюю портрет, згадуючи, якою була ти.

Підкорила мене, полонила мене.

Згоряю до попелу.

Ти була яскравим світлом у темряві.

Я малюю портрет, згадуючи, якою була ти.

Підкорила мене, полонила мене.

Згоряю до попелу.