Diciembre, Otra Vez –Epílogo– - Santiago Cruz

Diciembre, otra vez, y todavía respiro

Me duelen los pies, hay un espejo y me miro

La vida es fugaz, y se nos va de las manos

El tiempo es voraz, tan sólo somos humanos

Rotos, perdidos, valientes y remendados

Pasando la noche entre los tejados

Mientras pedimos al cielo un rayo de luz

Firmes, dolidos, conscientes, desamparados

Soplamos antes de lanzar los dados

Y cada quien va cargando su propia cruz

A vivir se aprende viviendo

Que la culpa y el remordimiento

Nunca vengan por lo que dejamos de hacer

Yo me quise y me sigo queriendo

A estas alturas casi no me miento

Esto nunca se trató de ganar o perder

Cada noche pongo la cabeza sobre la almohada

Agradezco por tu piel sagrada

Por el día que termina y el que vendrá

Sé que los secretos hacen daño

Y no sirven de nada

Te atraviesan tal como una espada

La verdad siempre sale y siempre saldrá

A vivir se aprende viviendo

Que la culpa y el remordimiento

Nunca vengan por lo que dejamos de hacer

Yo me quise y me sigo queriendo

A estas alturas casi no me miento

Esto nunca se trató de ganar o perder

Rotos, perdidos, valientes y remendados

Pasando la noche entre los tejados

Mientras pedimos al cielo un rayo de luz

Firmes, dolidos, conscientes, desamparados

Soplamos antes de lanzar los dados

Y cada quien va cargando

A vivir se aprende viviendo

Que la culpa y el remordimiento

Nunca vengan por lo que dejamos de hacer

Yo me quise y me sigo queriendo

A estas alturas casi no me miento

Esto nunca se trató de ganar o perder

De ganar o perder

De ganar o perder

Знову грудень, а я все ще дихаю

У мене болять ноги, є дзеркало і я дивлюся на себе

Життя швидкоплинне, і воно виходить з-під контролю

Час ненажерливий, ми лише люди

Зламаний, втрачений, хоробрий і виправлений

Ночувати між дахами

Поки просимо у неба промінь світла

Твердий, зранений, усвідомлений, безпорадний

Ми дмухаємо перед тим, як кинути кістки

І кожен несе свій хрест

Жити вчиться, живучи

Це почуття провини і каяття

Ніколи не приходити за тим, що ми перестали робити

Я любив себе і досі люблю себе

На даний момент я майже не брешу собі

Тут ніколи не йшлося про перемогу чи програш

Щовечора я клала голову на подушку

Я дякую тобі за твою священну шкіру

За день, що закінчується, і день, що прийде

Я знаю, що секрети боляче

І вони ні до чого

Вони проходять крізь тебе, як меч

Правда завжди виходить і завжди вийде

Жити вчиться, живучи

Це почуття провини і каяття

Ніколи не приходити за тим, що ми перестали робити

Я любив себе і досі люблю себе

На даний момент я майже не брешу собі

Тут ніколи не йшлося про перемогу чи програш

Зламаний, втрачений, хоробрий і виправлений

Ночувати між дахами

Поки просимо у неба промінь світла

Твердий, зранений, усвідомлений, безпорадний

Ми дмухаємо перед тим, як кинути кістки

І всі завантажуються

Жити вчиться, живучи

Це почуття провини і каяття

Ніколи не приходити за тим, що ми перестали робити

Я любив себе і досі люблю себе

На даний момент я майже не брешу собі

Тут ніколи не йшлося про перемогу чи програш

Виграти чи програти

Виграти чи програти