Окна - Сангу дэ САО

Такие маленькие, а так много тепла

И так вы далеко, а кажется, что близко

Вот вот дотронулся рукой бы я до вас,

Но вы так высоко, а я так низко.

Ссутулившись поджав кисти в кулаки, по лужам шлепая,

Свет блеклый фонаря, дорога мокрая, тишина…

И только легкий ветерок мне шепчет на ухо

В тандеме с листьями сухими, что на землю падают

Это так странно смотреть на них, когда холодно

И чувствовать как тепло поступает в голову

За поворотом две фигуры осветило фарами

По дружески двумя руками, сильно обняв дворнягу

Роняя слезы, головой кивал на верх бродяга

И доносились фразы вперемешку с перегаром

О том что-то окно и все что в нем, когда-то было

Счастьем семейным, а сейчас чужой дом, а он Как будто вспомнил это, как будто понял.

Шершавым языком облизал, в плечо нос упер

Этот союз кровный моих нервов вор тем временем

Отдернул ворот я, побрел в другой двор.

Такие маленькие, а так много тепла

И так вы далеко, а кажется, что близко

Вот вот дотронулся рукой бы я до вас,

Но вы так высоко, а я так низко.

Летали мысли вокруг моего взора устремленного

В очередное теплое окно я вспомнил

Как вставал на цыпочки, чтоб видеть снова

Как мама с сумками по улице идет домой.

И в силуэте детском, этаже этак на третьем

Я разглядел себя стоящего на табурете, задумался

Засмотрелся, чуть не сбился с ног и если бы я мог

Не думать о прошлом и мечтать, как знать наверно

Мне бы не хотелось возвращаться туда где было

Суждено остаться в времени, беззаботным

Поведению беззлобным отношениям душевным,

Будням безработным, чем больше я смотрел на окна

Тем больше думал о том что не хочу думать

Что сейчас есть, поменьше бы всего чего считаю

Своим лишним, лишь бы друзьям искренности

Здоровье ближним…

Такие маленькие, а так много тепла

И так вы далеко, а кажется, что близко

Вот вот дотронулся рукой бы я до вас,

Но вы так высоко, а я так низко.

Подъезд свой, дверь, лифт, дверь, свет,

Прихожая, коридор, комната, балкон

И стая мыслей не пускающих на волю слова

Что с самого дна в наружу так и рвутся вон

Растворяясь в дыме сигареты я заглянул в тебя

Чужая жизнь я знаю где ты и вас такое множество

На этом белом свете, ровно столько… сколько

Всех людей на нашей грешной планете

Не хватит алфавитов мира, чтобы придумать имя

Вам всем, да и не за чем, тушу палочку никотина

Задуваю свечи стемнеет заново увидимся, окна…

До новой встречи!

Такие маленькие, а так много тепла

И так вы далеко, а кажется, что близко

Вот вот дотронулся рукой бы я до вас,

Но вы так высоко, а я так низко.

Такие маленькие, а так много тепла

И так вы далеко, а кажется, что близко

Вот вот дотронулся рукой бы я до вас,

Но вы так высоко, а я так низко.

Такі маленькі, а так багато тепла

І так ви далеко, а здається, що близько

Ось ось доторкнувся рукою би я до вас,

Але ви так високо, а я так низько.

Згорбившись підібгавши кисті в кулаки, по лужах шльопаючи,

Світло блякло ліхтаря, дорога мокра, тиша.

І тільки легкий вітерець мені шепоче на вухо

У тандемі з листям сухим, що на землю падають

Це так дивно дивитися на них, коли холодно

І відчувати як тепло надходить у голову

За поворотом дві фігури освітило фарами

По-дружньому двома руками, сильно обійнявши дворнягу

Ронячи сльози, головою кивав на верх бродяга

І доносилися фрази впереміш з перегаром

Про те щось вікно і все що в ньому, колись було

Щастям сімейним, а зараз чужий будинок, а він ніби згадав це, ніби зрозумів.

Шорстким язиком облизав, у плече ніс упер

Цей союз кровний моїх нервів злодій тим часом

Відсмикнув комір я, побрів у другий двір.

Такі маленькі, а так багато тепла

І так ви далеко, а здається, що близько

Ось ось доторкнувся рукою би я до вас,

Але ви так високо, а я так низько.

Літали думки навколо мого погляду спрямованого

У чергове тепле вікно я згадав

Як вставав на|палочки, щоб бачити знову

Як мама з сумками по вулиці йде додому.

І в силеті дитячому, поверсі так на третьому

Я розглянув себе, що стоїть на табуреті, замислився

Задивився, мало не збився з ніг і якщо я міг.

Не думати про минуле і мріяти, як знати напевно

Мені не хотілося б повертатися туди де було

Суджено залишитися в часу, безтурботним

Поводження беззлобним відносинам душевним,

Будням безробітним, чим більше я дивився на вікна

Тим більше думав про тому що не хочу думати

Що зараз є, якнайменше би всього чого вважаю

Своїм зайвим, тільки б друзям щирості

Здоров'я ближнім...

Такі маленькі, а так багато тепла

І так ви далеко, а здається, що близько

Ось ось доторкнувся рукою би я до вас,

Але ви так високо, а я так низько.

Під'їзд свій, двері, ліфт, двері, світло,

Передпокій, коридор, кімната, балкон

І зграя думок не пускаючих на волю слова

Що з самого дна назовні так і рвуться он

Розчиняючись у диму сигарети я заглянув у тебе

Чуже життя я знаю де ти і вас така безліч

На цьому білому світлі, рівно стільки… скільки

Усіх людей на нашій грішній планеті

Не вистачить алфавітів світу, щоб вигадати ім'я

Вам усім, та і не за чем, тушу паличку нікотину

Задуваю свічки темніє знову побачимося, вікна ...

До нової зустрічі!

Такі маленькі, а так багато тепла

І так ви далеко, а здається, що близько

Ось ось доторкнувся рукою би я до вас,

Але ви так високо, а я так низько.

Такі маленькі, а так багато тепла

І так ви далеко, а здається, що близько

Ось ось доторкнувся рукою би я до вас,

Але ви так високо, а я так низько.