До Встречи - Сангу дэ САО

Мы не прощаемся,

Мы говорим вам до встречи.

Запись альбома,

Как один субботний вечер.

Как первая любовь,

Которая на вечно в памяти.

Помыслы и мысли искренни,

Словно стоя на паперти.

Как много было пережито

За всё это время.

Тысячи событий

Параллельно с одной идеей.

Теряли к людям доверие,

Как листву деревья.

А кто остались рядом,

Не случайность.

Я верю.

Тлели отношения,

Их как ком бумажный клеили.

Дружбой дорожили,

Её холили, лелеяли.

Поступаю так,

Чтобы не краснеть за свои дела.

И вам того советую.

Знаю наверняка.

Ведь раскаяние придет однажды.

Тогда, когда всё вернётся

На круги своя.

Это финал альбома,

Но Сангу продолжается.

Игра идёт по кругу,

И в начало возвращается.

По-прежнему есть вера в тех,

Кто знает себе цену.

Бережно хранящих мысли,

До выхода на сцену.

Переоценка личности,

Под филигранные такты.

И только времени песок укажет факты.

Кляксами на бумаге,

Как в театре без антрактов.

Едва пришёл в себя,

А уже тянет обратно.

Перемены за переменами.

Лишь словно дежавю,

Ночные стуки в стены.

Занавес.

Постепенно утихают речи.

Но мы не прощаемся,

А говорим до встречи.

Ми не прощаємося,

Ми говоримо вам до зустрічі.

Запис альбому,

Як один суботній вечір.

Як перше кохання,

Яка на вічно в пам'яті.

Помисли і думки щирі,

Немов стоячи на паперті.

Як багато було пережито

За весь цей час.

Тисячі подій

Паралельно з однією ідеєю.

Втрачали до людей довіру,

Як листя дерева.

А хто залишилися поруч,

Невипадковість.

Я вірю.

Тліли стосунки,

Їх як ком паперовий клеїли.

Дружбою дорожили,

Її холили, плекали.

Поступаю так,

Щоб не червоніти за свої справи.

І вам того раджу.

Знаю, напевно.

Адже каяття прийде одного разу.

Тоді, коли все повернеться

На круги своя.

Це фінал альбому,

Але Сангу триває.

Гра йде по кругу,

І в початок повертається.

Як і раніше, є віра в тих,

Хтозна собі ціну.

Бережно зберігають думки,

До виходу на сцену.

Переоцінка особи,

Під філігранні такти.

І тільки часу пісок вкаже факти.

Кляксами на папері,

Як у театрі без антрактів.

Щойно прийшов у себе,

А вже тягне назад.

Зміни за змінами.

Лише немов дежавю,

Нічні стуки в стіни.

Завіса.

Поступово вщухають промови.

Але ми не прощаємося,

А говоримо до зустрічі.