Anguish - Sandpeople

I´ve been conditioned since before I denied being a christian

In denial, on trial, on fire

Entire worlds collapse with the weight of their words

Words can construct a sanctuary that changes in a day

In a way it makes sense, as dense images fade

And I take time forget the finer things in life

Despite not understanding this numbing sensation

I’ll cave in probably before I prevail

I´ll excel past places others promised to fail

Success is subjective and dismantles the collective

As remedy is a raised duality, dueling, ruining my blissful ignorance

Refueling my renaissance

I´m lost seeking to be found, listening for sound

Wearing this crown facade proudly

The crowd be playing my insecurities

As I nervously ask you to murder me

It should have been an identity resurrection

With childhood memories I keep on forgetting

As this continues, conditions prove to be contagious

As I am ethic and ethic has become anguish

Have you ever felt this way?

Or am I the only one?

Anguish has taken a place in my heart

And all I can do is run, away

Transform this child of the storm

???

this thorn has caught my sight without unveiling itself

Unconditional love seems to have guidelines

Landmines places on an already narrow trail

Driven by desire to be driven by the third nail

And somewhere on my walk I´m bound to pick myself up

But if you give me your hand I´ll be eternally grateful

Well as I human I have to trouble discerning what it distasteful

I´m playful when it comes to matters of live and death

First and last breath being taken and being left

With the ability to all truth into what I can accept

And I know lust better than I know respect

And I don’t cuss but that don’t make your mind darker than mine

I´ve seen the abyss and done things people would find

Strange to say the least

(deranged) feed the beast

I recently acquired a need to live in peace

As footprints in the sand speak with the weight of words

I live in the hourglass struggling to be heard

And I have covered quiet land in search of language

As I am ethic and ethic is anguish

Have you ever felt this way?

Or am I the only one?

Anguish has taken a place in my heart

And all I can do is run away

Isolated staring through an eyelid backdrop

I can´t stop considering where I´ll be in a few

Years, from today, with a new outlook on everything

That I one time maybe made a difference

As major turns into minor I get no resistance

I´m a terrible witness and need not fake being convinced

It´s gonna´ work out

Though I hold tight to the faith I have

Of always been one to take too much of a bad thing

I live in extremes and am not who I seem

A cry for help might not play out in traditional scenes

Hiding behind laughter, held up by ???

???

plasma

Watch as I shatter right here on this track

What I´m speaking today I wish I could take back

And act like there´s nothing compressing my brain

Pretend like I am happy and only ethic remains

The fact is right now there´s a lot to sort out

I´m swimming in doubt and surviving on hope

And I can live without an answer now if that what´s required

But I think this empire has been built on the guilt of it’s sire

Every construction is an order from the ground level

A requiem for order, pierce me like metal

Blades of a wakening beginning is banished

As ethic slowly separates from his anguish

Have you ever felt this way

Or am I the only one?

Anguish has taken a place in my heart

And all I can do is run away

Я був обумовлений ще до того, як заперечив, що я християнин

У запереченні, під судом, у вогні

Цілі світи руйнуються від ваги їх слів

Слова можуть створити святилище, яке змінюється за день

Певним чином це має сенс, оскільки щільні зображення згасають

І я трачу час, щоб забути про прекрасніші речі в життті

Незважаючи на те, що я не розумію цього відчуття заціпеніння

Я поступлюся ймовірно, перш ніж переможу

Я буду кращим у тих місцях, на яких інші обіцяли програш

Успіх суб’єктивний і руйнує колектив

Як засіб — підвищена подвійність, дуель, руйнуючи моє блаженне невігластво

Заправка мого ренесансу

Я втрачений, шукаючи, щоб мене знайшли, прислухаючись до звуку

Носячи цей коронний фасад з гордістю

Натовп грає в мою невпевненість

Оскільки я нервово прошу вас вбити мене

Це мало бути воскресіння особистості

Про спогади дитинства я продовжую забути

Оскільки це продовжується, умови виявляються заразними

Оскільки я етичний, то етика перетворилася на тугу

Ви коли-небудь відчували це?

Або я єдиний?

Туга зайняла місце в моєму серці

І все, що я можу зробити, — це втекти

Перетворіть цю дитину бурі

???

цей шип потрапив у мій погляд, не відкривши себе

Безумовна любов, здається, має вказівки

Міни розміщуються на іже вузькій стежці

Керований бажанням бути керованим третім цвяхом

І десь під час прогулянки я обов’язково піднімуся

Але якщо ви дасте мені руку, я буду вам вічно вдячний

Так як я людина, я му натрудняюся розпізнати, що це несмачно

Я грайливий, коли йдеться про життя і смерть

Зробити перший і останній вдих і залишити

Зі здібністю всю правду в тому, що я можу прийняти

І я знаю хтивість краще, ніж повагу

І я не лаюся, але це не робить ваш розум темнішим за моє

Я бачив прірву і робив те, що знайдуть люди

М’яко кажучи дивно

(збожеволіла) годувати звіра

Нещодавно у мене виникла потреба жити в мирі

Як сліди на піску говорять вагою слів

Я живу у пісочному годиннику, намагаючись бути почутим

І я покрив тиху землю в пошуках мови

Оскільки я етика, а етика — це страждання

Ви коли-небудь відчували це?

Або я єдиний?

Туга зайняла місце в моєму серці

І все, що я можу зробити, — це втекти

Ізольована, дивлячись крізь фон повік

Я не можу перестати думати про те, де я буду за кілька

Роки з сьогоднішнього дня з новим поглядом на все

Що я одного разу, можливо, змінив ситуацію

Оскільки мажор переходить у мінор, я не відчуваю опору

Я жахливий свідок, і мені не потрібно притворюватися, щоб мене переконували

Це вийде

Хоча я міцно тримаюся віри, яку я маю

Завжди був таким, хто сприймав занадто багато поганого

Я живу в крайнощах і не є тим, ким здається

Крик про допомогу може не відтворюватися в традиційних сценах

Сховавшись за сміхом, стриманий ???

???

плазма

Подивіться, як я розбиваюся прямо тут, на цій доріжці

Те, що я говорю сьогодні, я хотів би повернути

І поводжуся так, ніби мій мозок ніщо не стискає

Удавайте, ніби я щасливий, і залишається лише етика

Справа в тому, що зараз є багато розібратися

Я плаваю в сумнівах і виживаю в надії

І я можу жити без відповіді зараз, якщо це те, що потрібно

Але я думаю, що ця імперія була побудована на вині її сира

Кожна конструкція — це розпорядження з рівня землі

Реквієм за порядком, пронизай мене, як метал

Клинки початку пробудження вигнані

Коли етика поволі відокремлюється від його страждання

Ви коли-небудь відчували таке

Або я єдиний?

Туга зайняла місце в моєму серці

І все, що я можу зробити, — це втекти