Вселенная - Санчес

Мир — это наш дом, дом — это наш мир.

Мы одиноки, жестоки, играя в пир среди чумы,

Увы — это правда.

И если прав ты, всё равно — это тир,

Где мишени не выбираются,

А кукловоды быть добрей не собираются.

Под куполом этого собрания звезд —

Обрати внимание!

Хотя бы чуть-чуть на размах Вселенной

Здесь и сейчас кратковременно, бренно…

С иронией все наши явления

Будут помнить через поколения

Летопись времен теперь сохранена

Под кривым зеркалом — она ранена,

Но есть ли смысл — ее такой нести,

Полной отравы, зла, яда и лести?

Нет родной речи, есть макулатура…

Эй, современник, бл*ть, читай литературу!

Цени что есть — не плач, твой плач

Не будет услышан — ты сам себе палач…

В другом измерении сумей услышать

То, благодаря чему выжить

Вселенная жестока — ее красота

Неописуема… Очертания необъятны…

На небе бездна — звезд полна

Звездам нет счета, бездне — дна…

Смотри, не отрывая взора…

Это ансамбль небесных просторов

В пустоте бездонной вселенной

Полной звезд, моментов не тленных

Все бренно, что имеет начало

Вселенная — с бесконечным забралом…

Не охватить её…

Неописуем ансамбль в хороводе

Творений необъятной природы

Омывают берега — придают силы

Эти дали — небесные светила

Нам не увидеть, не понять красоту

Меняя каждый раз вечное на суету

Не кому не нужных стен кирпича

Холода и темени душ

Сорвать куш в сырости и грязи этих луж

Это тушь всё!

Превратиться в пыль

Тертый песок среди точек, строк…

И этот смог — осадок времени

Ничтожен для вселенной… Неприемлем!

Эти краски неисчерпаемы

Кирпичики Вселенной…

Жизни ископаемые…

На небе бездна — звезд полна

Звездам нет счета, бездне — дна

Смотри… не отрывая взора

Это ансамбль небесных просторов

В пустоте бездонной вселенной

Полной звезд, моментов нетленных

Все бренно, что имеет начало

Вселенная — с бесконечным забралом…

Мир - це наш дім, будинок - це наш світ.

Ми одинокі, жорстокі, граючи в бенкет серед чуми,

На жаль, це правда.

І якщо правий ти, все одно — це тир,

Де мішені не вибираються,

А ляльководи бути добрішими не збираються.

Під куполом цих зборів зірок —

Зверни увагу!

Хоча би трохи на розмах Всесвіту

Тут і зараз короткочасно, тлінно...

З іронією всі наші явища

Пам'ятатимуть через покоління

Літопис часів тепер збережено

Під кривим дзеркалом — вона поранена,

Але чи є сенс – її такий нести,

Повної отрути, зла, отрути та лестощів?

Немає рідної мови, є макулатура.

Гей, сучасник, бл*ть, читай літературу!

Ціні що є — не плач, твій плач

Не буде почути — ти сам собі кат...

В іншому вимірі зумій почути

Те, завдяки чому вижити

Всесвіт жорстокий — її краса

Невимовна... Обриси неосяжні...

На небі безодня - зірок повна

Зіркам немає рахунку, безодня - дна ...

Дивись, не відриваючи погляду…

Це ансамбль небесних просторів

У порожнечі бездонного всесвіту

Повний зірок, моментів не тлінних

Все тлінно, що має початок

Всесвіт — з нескінченним забралом...

Не охопити її…

Невимовний ансамбль у хороводе

Творінь неосяжної природи

Омивають береги - надають сили

Ці дали — небесні світила

Нам не побачити, не зрозуміти красу

Змінюючи щоразу вічне на суєту

Не кому не потрібних стін цегли

Холода і темні душ

Зірвати куш у вогності та бруду цих калюж

Це туш все!

Перетворитися на пил

Тертий пісок серед точок, рядків.

І цей зміг — осад часу

Незначний для всесвіту ... Неприйнятний!

Ці фарби невичерпні

Цеглини Всесвіту.

Життя копалини.

На небі безодня - зірок повна

Зіркам немає рахунку, безодня — дна

Дивись… не відриваючи погляду

Це ансамбль небесних просторів

У порожнечі бездонного всесвіту

Повний зірок, моментів нетлінних

Все тлінно, що має початок

Всесвіт — з нескінченним забралом...