Город - Санчес

Rize:

DSP Family.

Rize.

828 — Санчес.

Краснодар — Москва.

Здравствуйте!

На остановке ветер разносит прошлого пепел…

Улицы выражают то, что стало обыденно или ты не заметил…

Тучи затянули небо каплями, ноги свесил, родил новое настроение.

Плакат на столбе колеблет веяние…

Божественный голос понимания общественного трепета — с вами не поспоришь!

Дьявол уже готовит забавные козни — можно позавидовать его фантазии…

Различные баннеры вгоняют в краску: пепельно-фиолетовый рассвет

Сквозь листья пыльные дерева, на вспаханной земле шкура осени…

Мусорные баки с понедельника стоят переполненные

Шмотки грязи на переходе растоптаны, фонарные столбы вдоль дороги,

А я всё жду транспорта на той остановке.

Не мне майка.

Рукав короткий

Не обращая внимания, что с носа сопли, выводы неосознанные, описание образами

Абстракция с гордостью!

Строя свой мир, изгаляясь над подобием

Я есть вымышленный персонаж чего-то личного…

Куда боятся заглянуть, смотря на другого эгоистично

Я есть фантазия городской площади, которую в обиду

Пытаются назвать «проститутка»

Не знаю почему, может, просто, напротив администрация…

Это сказал, заметьте, не я, а вами выращенное общество

Дожди ходят полосами, театр безликий с глазами сонными

Всем давно всё равно… Кто-то «ничто» с воображаемыми коронами

Кто-то уже «кто-то», но проще в ком-то сущность, в другом сочность

Время остановилось на время в пробках,

А я выбиваю всего лишь зубилом надписи на плитах надгробных

Собираю в мешочек пылинки мрамора, которые сыпятся

После каждого слова выцарапанного…

В гордом одиночестве вижу в себе цинника

Так что не лепи мне на спину ценники

Мне лучше одному, но правильно, чем среди вас оказаться падалью

Отбиваясь от харчков, которые чистые души разъедают, итак, уже загажен…

Хватит!

Припев (Санчес):

Город дарит надежды, но топит вниз

И если ты зашел в тупик — обернись!

Город топит вниз, но дарит надежды…

Это время плавно тает между будущим и прежним

Санчес:

Тем, кто в коробке… Тем, кто на даче…

Тем, что в истории пыль и тем, кто в ней путь обозначит

Тем, кто в передвигается… в часы пик

И тем, кто на Эверест флаг водрузил свой на пик

Тем, кто в городах… Кто на селе…

Кто на серьезке жесткой… И кто на веселе…

Кто у станка… Тем, кто от звонка до звонка

В отдаленных местах, в лучшее верит от души!

Кто, ступив в болото раз, кается на два

Кто прогнил душой, выход отыщет едва

О ком молва никогда не померкнет

Хотя историю перепишут черти.

И будет миру оков болото раем

И станет падшим первый, а первый будет краем

И на этих сваях обитаешь ты

От Нагаево и до Тамани сплошь изранено…

Припев (Санчес):

Город дарит надежды, но топит вниз

И если ты зашел в тупик — обернись!

Город топит вниз, но дарит надежды…

Это время плавно тает между будущим и прежним

Rize:

DSP Family.

Rize.

828 - Санчес.

Краснодар — Москва.

Доброго дня!

На зупинці вітер розносить минулого попіл.

Вулиці висловлюють те, що стало повсякденно або ти не помітив…

Хмари затягли небо краплями, ноги звесили, народили новий настрій.

Плакат на стовпі коливає віяння…

Божественний голос розуміння суспільного трепету — з вами не посперечаєшся!

Диявол уже готує кумедні підступи — можна позаздрити його фантазії...

Різні банери вганяють у фарбу: попелясто-фіолетовий світанок

Крізь листя пильні дерева, на зораній землі шкура осені.

Баки для сміття з понеділка стоять переповнені

Шматки бруду на переході розтоптані, ліхтарні стовпи вздовж дороги,

А я все чекаю транспорту на тій зупинці.

Не мені майка.

Рукав короткий

Не звертаючи уваги, що з носа соплі, висновки неусвідомлені, опис образами

Абстракція з гордістю!

Будуючи свій світ, вигаляючи над подобою

Я є вигаданий персонаж чогось особистого…

Куди бояться зазирнути, дивлячись на іншого егоїстично

Я є фантазія міської площі, яку образжу

Намагаються назвати «повія»

Не знаю чому, може, просто, навпроти адміністрація…

Це сказав, зауважте, не я, а вами вирощене суспільство

Дощі ходять смугами, театр безликий з очима сонними

Всім давно все одно… Хтось «ніщо» з уявними коронами

Хтось уже «хтось», але простіше в комусь сутність, в іншому соковитість

Час зупинився на час у пробках,

А я вибиваю лише зубилом написи на плитах надгробних

Збираю в мішечок порошинки мармуру, які сипляться

Після кожного слова подряпаного…

У гордій самоті бачу в собі цинника

Тож не лепи мені на спину цінники

Мені краще одному, але правильно, ніж серед вас виявитися падалью

Відбиваючись від харчків, які чисті душі роз'їдають, тож вже загажений…

Досить!

Приспів (Санчес):

Місто дарує надії, але топить вниз

І якщо ти зайшов у тупик — обернись!

Місто топить вниз, але дарує надії…

Цей час плавно тане між майбутнім і колишнім

Санчес:

Тим, хто в коробці... Тим, хто на дачі...

Тим, що в історії пил і тим, хто в ній шлях позначить

Тим, хто в пересувається... в години пік

І тим, хто на Еверест прапор поставив свій на пік

Тим, хто в містах… Хто на селі…

Хто на серйозній жорсткій… І хто на весело…

Хто у верстата… Тим, хто від дзвінка до дзвінка

У віддалених місцях, у краще вірить від душі!

Хто, ступивши в болото разів, кається на два

Хто прогнив душею, вихід знайде ледве

Про кому чутка ніколи не потьмяніє

Хоча історію перепишуть чорти.

І буде світові кайданів болото раєм

І стане павшим перший, а перший буде краєм

І на цих палях живеш ти

Від Нагаєво і до Тамані суцільно поранено…

Приспів (Санчес):

Місто дарує надії, але топить вниз

І якщо ти зайшов у тупик — обернись!

Місто топить вниз, але дарує надії…

Цей час плавно тане між майбутнім і колишнім