Olet puolisoni nyt - Samuli Putro

Ei preeriaa, ei peltoja, ei vuortenhuippuja

On kaupunki ja kaupungissa kaksi vanhusta.

Toinen herää painajaiseen

toistuvaan ja nousee sängystä

Sudet eivät ulvo eikä vesi hyytävää

On puolisonsa vartalolla kaksi täkkiä, toinen oli lahja jonka reuna repsottaa

Katse jähmettyy, kello ei

Kyyneleitä virtaa vasta alakerrassa, on hiljaisuus niin täydellisen hiljaista

Että kuiskauskin on huuto.

En vaihtais sekunttiakaan

En nuoruutta en vimmaisia kasvukipuja, en jäätä joka murtui, en kirkonkelloja

Olit puolisoni silloin, olet puolisoni nyt

Tapetoitu seinä on ja puinen lattia, valokuvat koirasta ja lastenlapsista

Yläkerta yskii, askel ottamatta jää, filmi pysähtyy …

Kutsun tätä rakkaudeksi kahden ihmisen

Kutsun tätä elämäksi vaikka ole en täydellistä suoritusta tehnyt minäkään

Kyyneleitä virtaa vasta alakerrassa, on hiljaisuus niin täydellisen hiljaista

Että kuiskauskin on huuto.

En vaihtais sekunttiakaan

En nuoruutta en vimmaisia kasvukipuja, en jäätä joka murtui, en kirkonkelloja

Olit puolisoni silloin, olet puolisoni nyt

Kun väkivahva kevät puhkeaa, ja aamu kantaa rautahaarniskaa

Kun vaja tehdään vuolukivestä, mä olen siinä nuorena kuin nurmet on

Sä istut salin nurkkapöydässä, musiikki on rytmitettyä

Minä kysyn saanko luvan, sinä nyökkäät

Sinä nyökkäät …

Kyyneleitä virtaa vasta alakerrassa, on hiljaisuus niin täydellisen hiljaista

Että kuiskauskin on huuto.

En vaihtais sekunttiakaan

En nuoruutta en vimmaisia kasvukipuja, en jäätä joka murtui, en kirkonkelloja

Olit puolisoni silloin, olet puolisoni nyt

Ні прерії, ні поля, ні гірських вершин

Є містечко і містечко на двох старших.

Інший прокидається від кошмару

повторення і вставання з ліжка

Вовки не виють і вода не замерзає

На тілі його дружини дві ковдри, інша була подарунком з звисаючим краєм

Погляд завмирає, годинник ні

Сльози течуть тільки внизу, тиша зовсім тиха

Цей шепіт — крик.

Я б не мінявся ні секунди

Ні молодості, ні шалених болів зростання, ні льоду, що зламався, ні церковних дзвонів

Ти була моєю дружиною тоді, ти моя дружина зараз

Обклеєна шпалерами стіна та дерев'яна підлога, фотографії собаки та онуків

Нагорі кашляє, кроку не робиться, фільм зупиняється...

Я називаю це коханням двох людей

Я називаю це життям, хоча я також не зробив повної вистави

Сльози течуть тільки внизу, тиша зовсім тиха

Цей шепіт — крик.

Я б не мінявся ні секунди

Ні молодості, ні шалених болів зростання, ні льоду, що зламався, ні церковних дзвонів

Ти була моєю дружиною тоді, ти моя дружина зараз

Коли вибухне буйна весна, і ранок носить залізні панцири

Коли сарай з мильного каменю, я молодий, як трава

Сидиш за кутовим столом залу, музика ритмічна

Я запитаю, якщо отримаю дозвіл, ти кивнеш

Ти киваєш…

Сльози течуть тільки внизу, тиша зовсім тиха

Цей шепіт — крик.

Я б не мінявся ні секунди

Ні молодості, ні шалених болів зростання, ні льоду, що зламався, ні церковних дзвонів

Ти була моєю дружиною тоді, ти моя дружина зараз