Mare - Salvatore Adamo

Mare,

sdraiato da millenni sotto il sole,

chiss gli amori che hai fatto sbocciare

e, come il mio, ne avrai visti finire.

Mare,

ti bacia il vento come fossi un fiore

e qualche volta ti fa anche arrabbiare

poi, forse stanco, torni a risposare.

Mare,

che dai da vivere anche al pescatore

coi tuoi riflessi e luci di lampare

chiss quanti occhi avrai fatto sognare.

Mare,

se Dio ti desse il modo di parlare

ne avresti storie tu da raccontare

di naufraghi, corsari e di avventure

finiti in fondo al mare.

Mare,

cristalli di rugiada sotto sale,

solleticato da leggere vele

che, come un bimbo, fermo non sai stare.

Mare,

vorrei aver pi№ tempo per restare

perch© anche se non parli sai ascoltare,

ti lascio i miei problemi in fondo al mare.

Mare,

un ultimo saluto, devo andare,

ci rivedremo ancora, ci puoi giurare

e un nuovo amore nascer, vedra!

No no no no noЂ¦.

(Grazie a Daniele per questo testo)

море,

Тисячоліттями лежав під сонцем,

хто знає кохання, які ти розквітнув

і, як і я, ви побачите, як це закінчилося.

море,

вітер цілує тебе, як квітку

а іноді це навіть злить

потім, можливо, втомлений, ти повертаєшся знову одружуватися.

море,

що ви також даєте рибалу на життя

з вашими відблисками та вогнями, щоб спалахнути

хто знає, скільки очей ти змусив мріяти.

море,

якби Бог дав тобі спосіб говорити

тобі було б розповісти історії

про потерпілих, піратів і пригод

опинився на дні моря.

море,

кристали соляної роси,

лоскотали легкі вітрила

що, як дитина, ти не можеш залишатися на місці.

море,

Я хотів би мати більше часу, щоб залишитися

тому що навіть якщо ти не говориш, ти вмієш слухати,

Я залишаю тобі свої проблеми на дні моря.

море,

останнє до побачення, я маю йти,

ми ще зустрінемося, можеш присягатися

і народиться нове кохання, бачиш!

Ні, ні, ні….

(Дякую Даніелі за цей текст)