Arlon - Salomé Leclerc

Tu cours, je cours aussi

Comme si des loups pointaient nos vies

Tu tombes, je tombe aussi

Comme si des pièges sous le tapis

Guettaient nos corps affaiblis

Pendant ce temps la neige est blanche

Les arbres parfois se penchent

Il y a toujours une éclaircie du haut des toits de Paris

Y aura toujours, avant l’aurore

Un réverbère qui s’endort

À la fenêtre de minuit, Arlon veillera encore

Tu cours, je cours aussi

Comme le courant portant nos vies

Tu tombes, je te suis

Par la rivière qui passe ici

Nous filerons sans bruit

Les nuits seront longues, des secondes pendant des heures

Mais l’autre bout du monde est toujours plus beau qu’ailleurs

Les nuits seront longues, à marcher dans la noirceur

À l’autre bout du monde il fait toujours plus beau qu’ailleurs

Ти біжи, я теж біжу

Ніби вовки вказували на наше життя

Ти падаєш, я теж падаю

Ніби пастки під килимом

Спостерігали за нашими ослабленими тілами

А сніг тим часом білий

Дерева іноді нахиляються

З дахів Парижа завжди є галявина

Буде завжди, до світанку

Вуличний ліхтар, який засинає

У вікно опівночі Арлон знову буде дивитися

Ти біжи, я теж біжу

Як течія, що несе наше життя

Ти падаєш, я за тобою

Біля річки, що тут протікає

Будемо тихенько крутитися

Ночі будуть довгими, секунди годинами

Але інший край світу завжди красивіший, ніж деінде

Ночі будуть довгими, ходити в темряві

На іншому кінці світу погода завжди прекрасніша, ніж деінде