Mama - Saian Supa Crew

Féfé: Mama seule se touche le ventre désemparée

Face à ce reflet qu’une glace lui rend mais pas pareil

Six mois qu’elle porte un secret, en elle une vie s'écrit

Ses crises de Bamako ne sont pas prises en compte à Paris

En France son cœur y est, mais son corps attend le billet

Toujours pas de courrier de son babtou

Didier, elle ne peut pas l’oublier

Sa famille cherche à cacher l’infâme, père fâché:

Y’a pas moyen de faire passer ça pour ton frère, l’enfant naitra taché à ce

qu’il dit

«Obéis, tue moi ce bâtard «qu'il dit

«Obéis !

«mais Mama se bat et plutôt que parler part tard sous la nuit étoilée

Une vieille parka en guise de bagage, passeport, cash et elle met les voiles

Mama va quitter pour de bon

C’est son que Mama pleure

Son âme elle perd, plus l’avion prend de la hauteur;

Mama apeurée, se rappelle sa mère quand la vie était autre, lui chantait ses

notes

Sly: Mama, quel mauvais vent t’amènes ici?

Quel si beau rêve t’as donc fait croire à cette utopie?

Ta venue pour lui sonne comme un attentat

Mama tu n’es plus, il ne te veut pas, ne te voie pas, ne t’entends pas

Pas aussi belle que sa famille

Tu ne figures pas dans l’inventaire

Fin de l’aventure, seule échouée sur le rivage

Mama s’en va, avec au ventre, la peur, la rage et ses bagages

Vicelow: Mama est seule, Mama se saoule, l’alcool lui colle à la peau

Personne pour papoter

Pas de pot que sa couleur de peau soit mauvaise, élève à l'école ANPE

Elle veut la paix, pour elle et lui

Lui, c’est ce bébé qu’elle ne sait encore comment appeler

C’est son bonheur, le seul qui lui rende son honneur

Son heure de joie elle la vit seule

Qu’il meurt (lui) ce père anonyme comme un donneur

Elle prie (Dieu) pour pas qu’on la condamne

Pour surmonter ces dos d'âne de la vie en HLM loin de la campagne

Son petit pleure, a faim, a froid, n’est pas enchanté

Mama soulage son enfant roi en lui chantant

Samuel: Elle s’est tuée au travail

Y’a plus d’temps pour les larmes

La tristesse s’en est allée

Le sourire sur son visage s’est d’nouveau installé, oh Mama !

Après tant de ravages et vu tant de paysages, tout deux se sont enfin posés

Loin de sa terre natale, mais enfin reposée, oh Mama

Sans son fils elle ne serait certainement plus de ce monde

Et ça, son bonhomme le sait, c’est pour ça qu’il lui chante…

Фефе: Мама одна торкається свого збентеженого живота

Зіткнувшись з цим відображенням, яке дає йому дзеркало, але не те саме

Шість місяців, що вона несе таємницю, в ній написане життя

Його кризи в Бамако не беруться до уваги в Парижі

У Франції його серце є, але його тіло чекає квитка

Досі немає пошти від його бабтоу

Дідьє, вона не може його забути

Його родина прагне приховати сумнозвісного, розлюченого батька:

Немає можливості видати це за свого брата, дитина народиться заплямована від цього

що він каже

«Слухайся, убий мене цього сволота», — каже він

«Слухайтесь!

«Але мама б’ється і замість того, щоб говорити, йде пізно під зоряну ніч

Стара парка як багаж, паспорт, готівка і вона відпливає

Мама піде назавжди

Це мама плаче

Свою душу вона втрачає, чим вище піднімається літак;

Перелякана мама, згадує маму, коли життя було іншим, співала їй

оцінки

Слай: Мамо, а який поганий вітер приносить тебе сюди?

Яка така гарна мрія змусила вас повірити в цю утопію?

Ваш прихід до нього звучить як напад

Мамо, ти пішов, він тебе не хоче, побачимося, почуємо

Не така красива, як її сім'я

Вас немає в інвентарі

Кінець пригод, опинився на самоті на березі

Мама йде зі страхом, люттю та багажем у животі

Віцелов: Мама одна, мама п'яна, алкоголь прилипає до шкіри

Немає кому спілкуватися

Немає горщика, що його колір шкіри поганий, студент школи ANPE

Вона хоче миру для неї і для нього

Він той малюк, якого вона досі не знає, як назвати

Це його щастя, єдине, що дає йому честь

Свою годину радості вона живе сама

Нехай (він) помре цей анонімний батько як донор

Вона молиться (Бога), щоб її не засудили

Щоб подолати ці лайки життя в державному житлі далеко від села

Її малюк плаче, голодний, холодний, не щасливий

Мама втішає свою дитину-царя, співаючи йому

Семюель: Вона вбила себе на роботі

Немає більше часу для сліз

Смуток пішов

Посмішка на її обличчі знову з’явилася, о, мамо!

Після такої кількості хаосу та побаченого стільки пейзажів обидва нарешті приземлилися

Далеко від рідного краю, але нарешті відпочила, о мамо

Без сина вона вже точно не була б із цього світу.

І це, її хлопець знає, тому він їй співає...