Призрак - Sagath

Ни живой и ни мёртвый

Невидимый для всех, будто стёртый

У них слёзы на глазах, им не объяснить

Что с ними меня нет, но я продолжаю жить

Уже не знаю, что потом будет там, в мире ином

Кто-то в рай, а кто-то в ад, а я остался за бортом

Прошло больше сорока, я до сих пор не в облаках

То, что было, дорогая, не успел сказать пока

Не хочу смотреть на её слёзы

Я ангелом хранителем для неё бы стал

Раз сошлись так звёзды,

А пока я в плену зеркал

Я призраком брожу, не бросаю тень

Я себя там нахожу в отражении день за днём

С обратной стороны зеркала стучу

Никто не слышит — я в объятьях тьмы

Я призраком брожу, не бросаю тень

Я себя там нахожу в отражении день за днём

Видимый существами, только не людьми

Я застрявший между мирами

Она убивалась горем

Слёз выплакала море

Никакой подать ей знак я никак не мог

Что я здесь, что я рядом, но занемог

Пленник зазеркалья, боже, что за наваждение

Она видит не меня, а только своё отражение

И ща это по соседству обитатели забвения:

Уродливые существа, сущности, приведения

Время шло, боль притуплялась, за неё молился

И вот однажды у неё кто-то появился

Она своё отстрадала и нужно дальше жить

Только мне больно это видеть

Как мне зеркало разбить?

Я призраком брожу, не бросаю тень

Я себя там нахожу в отражении день за днём

С обратной стороны зеркала стучу

Никто не слышит — я в объятиях тьмы

Я призраком брожу, не бросаю тень

Я себя там нахожу в отражении день за днём

Видимый существами, только не людьми

Я застрявший между мирами

Ні живий і ні мертвий

Невидимий для всіх, ніби стертий

У них сльози на очах, їм не пояснити

Що з ними мене немає, але я продовжую жити

Вже не знаю, що потім буде там, у іншому світі

Хтось у рай, а хтось в пекло, а я залишився за бортом

Пройшло більше сорока, я досі не в хмарах

Те, що було, люба, не встиг сказати поки що

Не хочу дивитися на її сльози

Я ангелом хранителем для неї став

Раз зійшлися так зірки,

А поки я в полону дзеркал

Я примарою блукаю, не кидаю тінь

Я себе там знаходжу у відображенні день за днем

З зворотного боку дзеркала стукаю

Ніхто не чує — я в обіймах темряви

Я примарою блукаю, не кидаю тінь

Я себе там знаходжу у відображенні день за днем

Бачний істотами, тільки не людьми

Я застряг між світами

Вона вбивалася горем

Сліз виплакало море

Ніякий подати їй знак я ніяк не міг.

Що я тут, що я рядом, але захворів

Бранець задзеркалля, боже, що за наваження

Вона бачить не мене, а тільки своє відображення

І ща це по сусідству мешканці забуття:

Потворні істоти, сутності, приведення

Час минав, біль притуплявся, за неї молився

І ось одного разу у  неї хтось з'явився

Вона своє відстраждала і потрібно далі жити

Тільки мені боляче це бачити

Як мені дзеркало розбити?

Я примарою блукаю, не кидаю тінь

Я себе там знаходжу у відображенні день за днем

З зворотного боку дзеркала стукаю

Ніхто не чує — я в обіймах темряви

Я примарою блукаю, не кидаю тінь

Я себе там знаходжу у відображенні день за днем

Бачний істотами, тільки не людьми

Я застряг між світами