The Burden of Reflecting - Saetia

Lost gray pictures of my past stain greener pastures of my future

Remembrance and recognition forces me to reconsider

I am seeking to regress and recreating what I’ve found a new beginning torn away

I’m spiraling spiraling down

Empty hands on the ends of these reaching arms need the touch of something real

Year by year we separate further

We are forgetting how to feel

For at the end of this long rope I hang in wait of fading echoes

Uncertainty haunts my everything

I look into tomorrow and I see nothing…

So tell me how it feels to be me

I’ve lost so much I cannot recall my identity

I would die for yesterday not caring where I need to go

Reshape relationships back into what I used to know

Tomorrow is so far and I no longer want to find a replacement

For all these pictures that are lost in my mind

Втрачені сірі фотографії мого минулого залишають пляму на зеленіших пасовищ мого майбутнього

Пам’ять і визнання змушують мене переглянути

Я прашу регресувати та відтворити те, що я знайшов, відірваний новий початок

Я рухаюся по спіралі вниз

Порожні руки на кінцях цих тягнучих рук потребують дотику до чогось справжнього

Рік за роком ми розділяємо далі

Ми забуваємо, як почуватися

Бо на кінці цієї довгої мотузки я вишу в чеканні згасання відлуння

Невизначеність переслідує мене в усьому

Я дивлюсь у завтрашній день і нічого не бачу…

Тож розкажи мені як це бути мною

Я так багато втратив, що не можу пригадати свою особистість

Я б помер за вчорашній день, не дбаючи, куди мені потрібно піти

Повернути стосунки на те, що я знала раніше

Завтра так далеко, і я більше не хочу знайти заміну

За всі ці фотографії, які губляться в моїй свідомості