An Invitation to Drown - Rykarda Parasol

Cry, cry!

Cry, cry!

Seventeen ships sleep in the still night’s water

Seventeen stars to guide them should they wake

Seventeen past the hour all things altered

Too soon the wind casts its fate

Red was the color of her coat

A long time ago during a storm

Red is the color of new lover’s kiss

Red be the color ravaged and worn

Who cries?

Who cries?

To you: Take your time

To you: Ain’t nothing but time

To you: Time is a long way down

Red embers burn in each vessel

And drift over sapphire depths

Upon the shore cat lay nestled

And cannot assume a watery breath

Who cries?

Who cries?

Who cries?

To you: Take your time

To you: Ain’t nothing but time

To you: Time is a long way down

Some of us glide unsteady oceans

Some others through the safety of land

Red colors stoke our devotion

Seventeen ruins break on the sand

Who cries?

Who cries?

Who cries?

Плач плач!

Плач плач!

Сімнадцять кораблів сплять у тихій воді ночі

Сімнадцять зірок, щоб вести їх, якщо вони прокинуться

Сімнадцять минулої години все змінилося

Надто рано вітер кидає свою долю

Червоний був кольору її пальто

Давним-давно під час шторму

Червоний — колір поцілунку нового коханого

Будь червоним кольором, знищеним і зношеним

Хто плаче?

Хто плаче?

Вам: не поспішайте

Вам: не що інше, як час

Для Вам: час — дуже довгий шлях

У кожній посудині горять червоні вугілля

І дрейфують над сапфіровими глибинами

На березі лежав кіт

І не можу припустити водянистого дихання

Хто плаче?

Хто плаче?

Хто плаче?

Вам: не поспішайте

Вам: не що інше, як час

Для Вам: час — дуже довгий шлях

Деякі з нас ковзають нестійкими океанами

Деякі інші через безпеку землі

Червоні кольори розпалюють нашу відданість

Сімнадцять руїн розбиваються на пісок

Хто плаче?

Хто плаче?

Хто плаче?