La flor - Rulo y la contrabanda

Hoy encontré una flor

No sabe dónde va, perdida en la ciudad

Busca un rayito de sol tras asfalto y cristal

Mírala, bajando el búlevar…

Hoy encontré una flor que no entiende a los hombres

Nunca se dan la mano, disparan con cañones

Se llenan de razones

Sin cuidar sus corazones

Dice que en la ciudad siempre se siente sola

Nadie sonríe a nadie

Y nadie le da bola

Así quema las horas…

Dice que entre cemento no existe poesía

No hay sitio para el color

Y ya nadie le fía

En la calle alegría

Hoy encontré una flor en un paso de cebra

Quería cruzar en rojo, saltar desde la acera…

Mandar todo a la mierda

Su raíz no encuentra tierra…

Dice que en la ciudad siempre se siente sola

Nadie sonríe a nadie

Y nadie le da bola

Así quema las horas…

Dice que entre cemento no existe poesía

No hay sitio para el color

Y ya nadie le fía

En la calle alegría

Y en los escaparates, detrás de los cristales

Se burlan de ella las flores artificiales…

No necesitan aire, tampoco primavera

No necesitan agua, ni nada que las quiera

Entre el humor y el ruido, la tarde se acelera

En este mar de gente, es infeliz cualquiera

Silbando melodías, aunque nadie le oiga

Soñando tonterías, le pillan las estrellas…

Y en los escaparates, detrás de los cristales

Se burlan de ella las flores artificiales…

No necesitan aire, tampoco primavera

No necesitan agua, ni nada que las quiera

Entre el humor y el ruido, la tarde se acelera

En este mar de gente, es infeliz cualquiera

Silbando melodías, aunque nadie le oiga

Soñando tonterías, le pillan las estrellas…

Сьогодні я знайшла квітку

Вона не знає, куди йде, заблукала в місті

Шукайте промінь сонця за асфальтом і склом

Подивіться на неї, спускаючись по бульвару...

Сьогодні я знайшла квітку, яка не розуміє чоловіків

Вони ніколи не тиснуть руку, стріляють з гармат

Вони сповнені причин

Не піклуючись про їхні серця

Каже, що в місті завжди почувається самотньою

ніхто нікому не посміхається

І ніхто не дає йому м’яча

Ось як він спалює години...

Каже, що між цементом немає поезії

немає місця для кольору

І йому більше ніхто не вірить

радість на вулиці

Сьогодні я знайшов квітку на переході зебри

Я хотів перейти на червоне, зістрибнути з тротуару...

відправити все до пекла

Його корінь землі не знаходить...

Каже, що в місті завжди почувається самотньою

ніхто нікому не посміхається

І ніхто не дає йому м’яча

Ось як він спалює години...

Каже, що між цементом немає поезії

немає місця для кольору

І йому більше ніхто не вірить

радість на вулиці

А у вітринах, за склом

Штучні квіти висміюють її...

Повітря їм не потрібне, весна теж не потрібна

Їм не потрібна вода чи все, що хоче

Між гумором і шумом день прискорюється

У цьому морі людей кожен нещасний

Свистячі мелодії, навіть якщо його ніхто не чує

Мріючи нісенітниці, зірки ловлять його...

А у вітринах, за склом

Штучні квіти висміюють її...

Повітря їм не потрібне, весна теж не потрібна

Їм не потрібна вода чи все, що хоче

Між гумором і шумом день прискорюється

У цьому морі людей кожен нещасний

Свистячі мелодії, навіть якщо його ніхто не чує

Мріючи нісенітниці, зірки ловлять його...