El mejor veneno - Rulo y la contrabanda

Una batalla perdida antes de empezar

Diez horas de viaje para dos, volar…

Ver los rayos del sol llegando a la habitación

Volver a jurarte de nuevo esto se acabó

Los hoteles de paso sin pedigrí

Pisar de nuevo las tablas dispuesto a morir

Soñar con esa canción que luego nunca llegó

Veinte años después casi nada cambió

Noches de desenfreno, mañanas de ibuprofeno

Cantar siempre será el mejor veneno

Tener vocación masoquista, también de malabarista

Nunca decir adiós, siempre hasta la vista

La bendita locura de ser Peter Pan

Los dolores de huesos al despertar

Saltar siempre sin red

Brindar sin tener sed…

Y un saco de secretillos que no contaré

Noches de desenfreno, mañanas de ibuprofeno

Cantar siempre será el mejor veneno

Tener vocación masoquista, también de malabarista

Nunca decir adiós, siempre hasta la vista

Los amigos ausentes, las resacas homicidas

El cartel de no molesten, las malditas despedidas

Las ojeras en el alma, el menú de la cuneta

Los aeropuertos sin calma, despegar en furgonetas

El teléfono que arde, las cortinas asesinas

Llegar a todo tarde, no conocer rutina

Olvidar todos los nombres, reconocer alguna cara

Y con un mucho de suerte llegar ileso a casa

El oficio que te escoge, el veneno que te atrapa…

Noches de desenfreno, mañanas de ibuprofeno

Cantar siempre será el mejor veneno

Tener vocación masoquista, también de malabarista

Nunca decir adiós, siempre hasta la vista

Програна битва перед її початком

Десять годин подорожі на двох, політ…

Подивіться, як сонячні промені досягають кімнати

Знову присягатися, це закінчено

Попутні готелі без родоводу

Знову ступаючи на дошки готовий померти

Мрія про ту пісню, якої не було пізніше

Через двадцять років майже нічого не змінилося

Ночі розпусти, ранки ібупрофену

Спів завжди буде найкращою отрутою

Мати мазохістське покликання, також як жонглер

Ніколи не прощай, завжди прощавай

Благословенне божевілля бути Пітером Пеном

Болі в кістках при пробудженні

Завжди стрибайте без сітки

Тост без спраги...

І мішок маленьких секретів я не буду розповідати

Ночі розпусти, ранки ібупрофену

Спів завжди буде найкращою отрутою

Мати мазохістське покликання, також як жонглер

Ніколи не прощай, завжди прощавай

Відсутні друзі, вбивство похмілля

Знак «Не турбувати», проклятий до побачення

Темні кола в душі, жолоб меню

Аеропорти без штилю, вилітають на мікроавтобусах

Телефон, який горить, вбивчі штори

Запізнюючись на все, не знаючи рутини

Забудьте всі імена, впізнайте обличчя

І якщо пощастить, доберіться додому неушкодженим

Торгівля, яка обирає тебе, отрута, що захоплює тебе...

Ночі розпусти, ранки ібупрофену

Спів завжди буде найкращою отрутою

Мати мазохістське покликання, також як жонглер

Ніколи не прощай, завжди прощавай