Sonnet 20 - Rufus Wainwright

A woman’s face with nature’s own hand painted

Hast thou, the master mistress of my passion

A woman’s gentle heart but not acquainted

With shifting change as is false women’s fashion

An eye more bright than theirs less false in rolling

Gilding the object whereupon it gazeth

A man in hue all hues in his controlling

Which steals men’s eyes and women’s souls amazeth

And for a woman wert thou first created

Till Nature as she wrought thee fell a-doting

And by addition me of thee defeated

By adding one thing to my purpose nothing

But since she prick’d thee out for women’s pleasure

Mine be thy love and thy love’s use their treasure

Жіноче обличчя, намальоване власноруч природою

Чи ти, володарка моєї пристрасті

Ніжне жіноче серце, але не знайоме

З мінливими змінами, як несправжня жіноча мода

Більш яскраве око, ніж їхнє, менш хибне в котанні

Позолота предмета, на що він дивиться

Чоловік у кольорі всіх відтінків у його контролі

Який краде чоловічі очі, а жіночі душі вражає

І для жінки ти вперше створений

Поки Природа, як вона творила тебе, не впала в ласку

І, крім того, я з тобою переможений

Додаючи одну річ до своєї мети, нічого

Але оскільки вона розколола тебе заради жіночого задоволення

Нехай буде моя любов, і твоя любов використовує свій скарб