Justo - Rozalén

Calla, no remuevas la herida

Llora siempre en silencio

No levantes rencores que este pueblo es tan pequeño…

Eran otros tiempos

Calla, no remuevas la herida

Llora siempre en silencio

No levantes rencores que este pueblo es tan pequeño…

Eran otros tiempos

Todos le llamaban Justo

Justo de nombre y de acción

El mayor de cinco hermanos

Elegante, el más prudente

De un pueblito de la Sierra del Segura

Sastre y leñador de profesión

Se hablaba con la Ascensión, morenita, la de Amalio

De los pocos que leía

Estudiaba por las noches en los tres meses de invierno

Él cantaba por las calles, siempre alegre una canción

Al final del '38 son llamados a la guerra

La generación más joven, 'la quinta del biberón'

Se subieron al camión como si fuera una fiesta

Pero él fue el único que no volvió

Y ahora yo logro oírte cantar

Se dibuja tu rostro en la armonía de este lugar

Y ahora yo logro oírte cantar

Si no curas la herida duele, supura, no guarda paz

Tras trece días sin noticias

La alegría de un segundo

Llega una carta de vuelta

Otra de su compañero

«Fue una bala, nos leía el diario

Me quedé con su cuchara, la guerrera y el mechero»

La madre Llanos baja gritando por la cuesta:

«¡Canallas!

¡Me lo habéis matao!»

Sin una flor, sin un adiós

La única tumba la de su corazón

Pero ahora yo logro oírte cantar

Se dibuja tu rostro en la armonía de este lugar

Y ahora yo logro oírte cantar

Si no curas la herida duele, supura, no guarda paz

No guarda paz

No guarda paz

No guarda paz

No guarda paz

No guarda paz

No guarda paz

Quiéreme niña, quiéreme niña, quiéreme siempre

Quiéreme tanto, quiéreme tanto como te quiero

A cambio de esto yo te daré

La caña dulce, la dulce caña y el buen café

La caña dulce, la dulce caña y el buen café

Мовчи, не знімай рану

Завжди плач у тиші

Не гнівайся, бо це місто таке маленьке...

Це були різні часи

Мовчи, не знімай рану

Завжди плач у тиші

Не гнівайся, бо це місто таке маленьке...

Це були різні часи

Його всі називали Просто

Тільки в назві та в дії

Старший із п'яти братів

Елегантний, самий розсудливий

З маленького містечка в Сьєрра-дель-Сегура

За фахом кравець і лісоруб

Вони розмовляли з Вознесінням, брюнеткою, Амаліо

З небагатьох, що я читав

Я вчився вночі протягом трьох зимових місяців

Він співав вулицями, завжди радів пісні

Наприкінці 38 року їх закликають на війну

Наймолодше покоління, «п'ята пляшка»

Вони сіли у вантажівку, ніби це була вечірка

Але він був єдиним, хто не повернувся

І тепер я чую, як ти співаєш

Ваше обличчя намальовано в гармонії цього місця

І тепер я чую, як ти співаєш

Якщо не загоїти рану, вона болить, нагноється, не тримає спокою

Після тринадцяти днів без новин

Радість секунди

Повертається лист

Ще один його партнер

«Це була куля, він читав нам газету

Я зберіг його ложку, воїна і запальничку»

Мати Льянос спускається зі схилу з криком:

«Негідники!

Ти мене вбив!»

Без квітки, без прощання

Єдина могила — це його серце

Але тепер я чую, як ти співаєш

Ваше обличчя намальовано в гармонії цього місця

І тепер я чую, як ти співаєш

Якщо не загоїти рану, вона болить, нагноється, не тримає спокою

не тримає миру

не тримає миру

не тримає миру

не тримає миру

не тримає миру

не тримає миру

Люби мене дівчино, люби мене дівчино, люби мене завжди

Люби мене так сильно, люби мене так само, як я люблю тебе

В обмін на це я дам тобі

Солодка тростина, солодка тростина і добра кава

Солодка тростина, солодка тростина і добра кава