Poliss massa - Roméo Elvis, Le Motel

Les gens d’ici envient le Sud, je les regarde courir

Au chaud depuis le bus, pas une vie de luxe, non

Ni une vie de merde d’ailleurs, j’suis pas trop dans les conflits

Mais je lève mon pouce à ceux qui lèvent le majeur

Je sors, quand la capitale dort, le piano d’Halibab chauffe

Mes tympans comme la garo sur les amygdales

C’est pas l’image qu’on a du Paradis, parcours la planète

Sans s’douter qu’le bonheur se trouve à trois mètres

Et dans les transports, chaque visage pense fort

J’essaie de percer les regards de glace sans qu’ils ne s’emportent

Finalement, je crois qu’ils font la même

Mon capuchon n’abrite qu’un gosse paumé

Qui a plus dans la tête que dans le porte-monnaie

J’connais les gares par cœur, j’refais ce parcours

Parce que cet art ne m’offre plus de promesses

On rentre vers une capsule, qu’on a appelé «Le chez moi»

J’en change tous les six mois, donc pour moi ce nom reste absurde

Ce soir, je rejoindrai les autres dans le 1020

Une pendaison de crémaillère de plus, ouais

Une bonne raison pour que l’on distingue

Ce qui importe vraiment dans cette vie que l’on ne cerne plus

Ce soir, je rejoindrai les autres dans le 1020

Une pendaison de crémaillère de plus, ouais

Une bonne raison pour que l’on distingue

Ce qui importe vraiment dans cette vie que l’on ne cerne plus

16h30 Boulevard Straussberg

Avec Johnny, on traînasse prospère

On a les vraies bases, il en faut peu pour pé-ta d’grosses fesses

Encore faut-il avoir envie d’une chose presque vénale

Et des autres stress que ça va ramener

J’ai décidé de me fier à mon zen

J’ai décidé de me fondre dans le tempo

J’ai des idées, moi et la musique on s’aime

Pour me défidéliser faudra vraiment se lever très tôt

On a fait l’amour en quelque sorte, presque sobres

Un soir de fête, def comme Snoop en quête de soft

Coco dans les parages, nous on a choisi de faire le sorbet sans la poudre

Après tout, c’est des problèmes de snobs

Ma vie est niche niche, pas besoin de couscous

Rotterdamer kush kush, j’aime quand elle s’effrite vite

On m’appelle Don Jon, j’dois avoir une vingtaine d’amis véritables

Les autres sont tous casés sur Facebook dot com

Le bruit des vagues me manque parfois

Le battement, le calme, la vie nous fait avancer machinalement

Le soir, on rentre dans un bunker qu’on a appelé «Le foyer»

Il faut payer un loyer même si c’est de plus en plus cher

J’ai décidé de me fier à mon zen

J’ai décidé de me fondre dans le tempo

J’ai des idées et j’essaye de les mettre en place

Avec l’Or du Commun et les frangins qui nous épaulent

Lassée de t’attendre

Je suis partie de cette ville, ma tête, partie en vacances

Mon cœur, parti en exil

Dans un monde, mené par des leaders, je me cache

Seules mes idées pourront vraiment me guider

Si tu savais, si tu savais

Seules mes idées pourront vraiment te guider

Люди тут заздрять Півдні, я дивлюся, як вони бігають

Тепло від автобуса, не розкішне життя, ні

До речі, не лайне життя, я не дуже конфліктую

Але я ставлю великий палець вгору тим, хто піднімає середній палець

Виходжу, коли столиця спить, у Галібаба піаніно гріється

Мої барабанні перетинки, як гаро на мигдалинах

Це не той образ Раю, який у нас є, подорожуйте по планеті

Не підозрюючи, що щастя знайдено за три метри

А в транспорті кожне обличчя думає голосно

Я намагаюся пробити погляди льоду, щоб вони не захопилися

Зрештою, я вірю, що вони роблять те саме

Мій капюшон приховує лише нерозумну дитину

У кого більше на думці, ніж у гаманці

Я знаю станції напам’ять, переробляю цей маршрут

Тому що це мистецтво більше не дає мені обіцянок

Ми входимо в капсулу, яку ми називаємо «Мій дім»

Я міняю його кожні півроку, тому для мене це ім’я — нонсенс

Сьогодні ввечері я приєднаюся до інших у 1020

Ще одне новосілля, так

Гарний привід розрізняти

Що насправді має значення в цьому житті, ми вже не розуміємо

Сьогодні ввечері я приєднаюся до інших у 1020

Ще одне новосілля, так

Гарний привід розрізняти

Що насправді має значення в цьому житті, ми вже не розуміємо

16:30 бульвар Штраусберг

З Джонні ми процвітали

У нас є справжні основи, це не вимагає багато для великої дупи

Треба ще захотіти чогось майже продажного

А інші стреси це поверне

Я вирішив довіритися своєму дзен

Я вирішив злитися з темпом

У мене є ідеї, я і музика ми любимо один одного

Щоб мене обдурити, тобі справді доведеться вставати дуже рано

Ми займалися любов’ю, майже тверезими

Вечірній вечір, де Снуп шукає м’якого

Коко навколо, ми вирішили зробити сорбет без порошку

Зрештою, це питання снобів.

Моє життя — ніша, кус-кус не потрібен

Роттердамер куш куш, мені подобається, коли він швидко розсипається

Мене називають Дон Джон, у мене, мабуть, близько двадцяти справжніх друзів

Всі інші застрягли на Facebook dot com

Іноді я сумую за шумом хвиль

Біт, спокій, життя рухає нами механічно

Увечері заходимо в бункер, який ми називаємо «Вогнище».

Треба платити за оренду, навіть якщо вона все дорожча

Я вирішив довіритися своєму дзен

Я вирішив злитися з темпом

У мене є ідеї і я намагаюся їх втілити

З Or du Commun та братами, які нас підтримують

Втомився чекати на тебе

Я пішов з цього міста, моя голова, пішов у відпустку

Моє серце, пішов у вигнання

У світі, очолюваному лідерами, я ховаюся

Тільки мої ідеї можуть керувати мною

Якби ти знав, якби ти знав

Тільки мої ідеї можуть по-справжньому вести вас