L'amitié - Romane SERDA

Beaucoup de mes amis sont venus des nuages

Avec soleil et pluie comme simple bagage

Ils ont fait la saison des amitiés sincères

La plus belle saison des quatre de la terre

Ils ont cette douceur des plus beaux paysages

Et la fidélité des oiseaux de passage

Dans leur coeur est gravée une infinie tendresse

Mais parfois dans leurs yeux se glisse la tristesse

Alors il viennent se chauffer

Chez moi et toi aussi tu viendras

Tu pourras repartir aux fins fonds des nuages

Et de nouveaux sourire à bien d’autres visages

Donner autour de toi un peu de ta tendresse

Lorsqu’un autre voudra te cacher sa tristesse

Comme l’on ne sait pas ce que la vie nous donne

Il se peut qu'à mon tour je ne sois plus personne

S’il reste un ami qui vraiment me comprenne

J’oublierai à la fois mes larmes et mes peines

Alors, peu-être je viendrai

Chez toi, chauffer mon coeur à ton bois

(Merci à katia pour cettes paroles)

Багато моїх друзів прийшли з хмар

З сонцем і дощем як звичайним багажем

Вони зробили сезон щирої дружби

Найкрасивіша пора року з чотирьох на землі

Вони мають цю солодкість найкрасивіших пейзажів

І вірність перелітних птахів

У їхніх серцях закарбована безмежна ніжність

Але іноді в їхніх очах закрадається смуток

Тож приходять погрітися

До мене додому і ти теж прийдеш

Ви можете повернутися в глибину хмар

І нові посмішки на багатьох інших обличчях

Подаруйте навколо себе трохи своєї ніжності

Коли інший хоче приховати від вас свій смуток

Бо ми не знаємо, що дає нам життя

Я в свою чергу можу бути ніким

Якщо залишився друг, який дійсно мене розуміє

Я забуду і сльози, і печалі

Тож може прийду

Вдома зігрій моє серце до свого лісу

(Дякую Каті за ці тексти)