Drip - Rolo Tomassi

On the worst days, it’s growing, growing so slowly

What to embody?

A plea for the remedy

Forced into a place that never felt like home

And if it takes me here then where is there left to go?

To strike before it’s all too late

Put to rest, all souls are safe

Existing in the maze

Memory is imperfect

Take my hand, let’s slip beneath the surface

On the worst days, I slip, as deceitful as hope is

Walking on a knife-edge, I traced the line and I leapt

It’s been strange and stranger still

Freed from the fears that paralyze

Always distaste, always regret, the least of it

A revelation into reality unspoken

Between the signs and the sounds, taking shape encompassing

All things begin and end here

What it means to be

In the aftermath of tragedy

What it means to be

Finally uncaged and I lost my way

Understanding the relevance of the eclipse

When I can’t forgive

Nothing is ever enough

У найгірші дні він росте, так повільно

Що втілити?

Прохання про засіб захисту

Вимушені в місце, де ніколи не було як вдома

І якщо ме приведе сюди, то куди залишається діти?

Ударити, поки не пізно

Відпочити, усі душі в безпеці

Існує в лабіринті

Пам’ять недосконала

Візьміть мою руку, давайте прослизнути під поверхню

У найгірші дні я ковзаю, як би оманлива не була надія

Ідучи по лезу ножа, я простежив лінію й підстрибнув

Це було дивно і ще дивніше

Звільнений від страхів, які паралізують

Завжди відчувати відразу, завжди шкодувати, найменше про це

Невисловлене одкровення реальності

Між знаками і звуками, що охоплюють форму

Тут все починається і закінчується

Яким означає бути

Після трагедії

Яким означає бути

Нарешті вивільнили з клітки, і я заблукав

Розуміння актуальності затемнення

Коли я не можу пробачити

Нічого не вистачає