Le Virus - Rohff

La folie du stylo, je fais des chiffres avec des lettres enculo

J’pèse 94 kilos 400 grammes

Avec un M16, je perds un gramme, c’est le drame

La violence est commerciale, par son charme j’en témoigne

Je suis le dernier écho, d’une symphonie qui s'éloigne

Le rap un billet que j’authentifie comme un filigrane

Les rappeurs zigzaguent, finissent en ligne droite comme un cardiogramme

Sache qu’un aveugle me voit mieux quand je chante

Et que j’ai la voix du silence, donc les sourds m’entendent

Je suis venu du bled le ventre balloné par malnutrition

J’ai dû apprendre à parler devant la télévision

Je manie la langue comme un cobra, mon expression t'étrangle, comme un boa

Je me demande à quoi sert le baccalauréat

Destin de cancre, je serais resté en sixième

Sans antisèche, les premiers de la classe me craignent

La lumière m’obscurcit

C’est la poésie du Uzi, du Uzi

La vie me tape un strip-tease

Et ma plume durcit, ma plume durcit

Sur la feuille je me déverse

Prend la forme de mon esprit, de mon esprit

La vie me tape un strip tease

Et ma plume durcit, ma plume durcit

Je traîne la vie comme un boulet, mon talon d’Achille meurtri

Je suis la main, le coude, l'épaule, le cou la forme de l’esprit

Symbole d’une vie céleste qui marque

Un des cycles de la mort, comme un trimestre

Le naturel humain fait parler la presse, j’me dresse

Point culminant des paysages urbains, comme le mont Everest

J'épate les académiciens, rebelle comme un milicien

Ma crédibilité est enviée des politiciens

Je balance des machettes reviens au galop

Brandissant la tête, des chevaliers des arts et des lettres

Une rafale ramène le calme d’une bibliothèque

La tolérance une nymphomane, faut la buter pour qu’elle arrête

Je conjugue mes raisons, énumérant les contradictions

Qui font de moi cet être, que je cherche encore à connaître

Je suis une multiple schizophrénie, étouffée dans l’anatomie

Vêtu de tissus à défaut d'être enroulé comme une momie

J’suis fait ni de chair ni de sang, mais de lave et de glace

J'écris mon chemin, tu peux suivre mes pensées à la trace

Je pisse de l’encre à grosse dose, c’est du hard à l’eau de rose

Je déflore les feuilles vierges, elles saignent car ma plume est trop grosse

La lumière m’obscurcit

C’est la poésie du Uzi, du Uzi

La vie me tape un strip-tease

Et ma plume durcit, ma plume durcit

Sur la feuille je me déverse

Prend la forme de mon esprit, de mon esprit

La vie me tape un strip tease

Et ma plume durcit, ma plume durcit

Ici c’est froid, une vie de russe

Je fais bugger ton esprit, je suis le virus

Tu peux toujours me trouver dans une roulette Russe

Je me déverse sur la feuille, prends la forme du virus

J’emmène la misère plus loin que l’espoir

J'écris l’histoire en faisant des fautes qui ont le mérite d'être sincères en

déchargeant mon savoir

Parfois aussi vulgaire qu’une branlette Espagnole

C’est l’après-guerre, l'époque de Rohff pas de Marcel Pagnol

Je suis pas votre douleur banale qui tant vous afflige

Mais le prix à payer pour le mal qu’on nous inflige

La gloire des pauvres, la menace des riches

Le poids des mensonges colorant leur vie monotone qui vous aguiche

Qui suis-je?

Un électron libre au viol de ton ego

Un grand coup de calibre, artistiquement un fléau négro

J’ai joué le jeu sans avoir les bonnes cartes

Plus studieux qu’un énarque, plus majestueux qu’un monarque

Le 94 a ses couilles enregistrées à la préfecture

La marginalité ma culture, je suis fait de ratures

Virus de la littérature, comme en agriculture

Je laboure mon terrain, impose ma température

Y’a de quoi faire transpirer les gorilles dans la brume

Faire crier les loups du haut des collines car mon CD c’est la pleine lune

Mon coeur un cimetière de sentiments d’amertume

Je coupe la langue de molière après qu’elle m’ait léché la plume

La lumière m’obscurcit

C’est la poésie du Uzi, du Uzi

La vie me tape un strip-tease

Et ma plume durcit, ma plume durcit

Sur la feuille je me déverse

Prend la forme de mon esprit, de mon esprit

La vie me tape un strip tease

Et ma plume durcit, ma plume durcit

La lumière m’obscurcit

C’est la poésie du Uzi, du Uzi

La vie me tape un strip-tease

Et ma plume durcit, ma plume durcit

Sur la feuille je me déverse

Prend la forme de mon esprit, de mon esprit

La vie me tape un strip tease

Et ma plume durcit, ma plume durcit

Безумство ручки, я роблю цифри з буквами enculo

Я важу 94 кг 400 грам

З M16 я втрачаю грам, це драма

Насильство комерційне, своєю чарівністю я свідчу

Я — останній відлуння симфонії, що відступає

Зробіть реп замітку, автентифікацію якої я підтверджую як водяний знак

Репери зигзагоподібно виходять на пряму лінію, як на кардіограмі

Знай, що сліпий мене краще бачить, коли я співаю

А в мене голос мовчання, тож мене чують глухі

Я приїхав із села з роздутим від недоїдання животом

Мені довелося навчитися говорити перед телевізором

Я орудую своїм язиком, як кобра, мій вираз обличчя душить тебе, як удава

Цікаво, для чого потрібен бакалавриат

Дунька доля, я б залишився в шостому класі

Без шпаргалки мене боїться верхівка класу

Світло затьмарює мене

Це поезія Узі, Узі

Життя дарує мені стриптиз

А моя ручка твердіє, моя ручка твердіє

На лист виливаю

Прийміть форму мого розуму, мій розум

Життя дарує мені стриптиз

А моя ручка твердіє, моя ручка твердіє

Я тягну життя, як гарматне ядро, моя ахіллесова п’ята побита

Я — рука, лікоть, плече, шия — форма духу

Символ небесного життя, що знаменує

Один із циклів смерті, як триместр

Природна людина змушує пресу говорити, я встаю

Найвища точка міських пейзажів, наприклад гора Еверест

Я вражаю академіків, бунтівних, як міліціонер

Моя довіра викликає заздрість політиків

Я махають мачете галопом назад

Піднімаючи голови, лицарі мистецтв і літер

У бібліотеку затишшя поривчастий порив

Толерантна німфоманка, треба вбити її, щоб зупинити

Об’єдную свої аргументи, перераховуючи протиріччя

Це робить мене такою істотою, яку я все ще прагну пізнати

Я множинна шизофренія, задушена анатомією

Одягнений у тканини, якщо не згорнутий, як мумія

Я не з плоті та крові, а з лави та льоду

Я пишу по-своєму, ви можете відстежувати мої думки

Я пишу чорнило, воно рожеве тверде

Я знецвітаю незаймане листя, вони кровоточать, бо моя ручка занадто велика

Світло затьмарює мене

Це поезія Узі, Узі

Життя дарує мені стриптиз

А моя ручка твердіє, моя ручка твердіє

На лист виливаю

Прийміть форму мого розуму, мій розум

Життя дарує мені стриптиз

А моя ручка твердіє, моя ручка твердіє

Тут холодно, російське життя

Я заважаю тобі, я вірус

Ви завжди можете знайти мене в російській рулетці

Виливаю на простирадло, приймаю форму вірусу

Я беру нещастя далі, ніж надію

Я пишу історію, роблячи помилки, які мають заслугу бути щирим

розвантажуючи мої знання

Іноді такий вульгарний, як цицька

Це післявоєнний час, час Рофа, а не Марселя Паньоля

Я не твій звичайний біль, який тебе так мучить

Але ціна за шкоду, заподіяну нам

Слава бідних, загроза багатих

Вага брехні забарвлює їх одноманітне життя, яке дражнить вас

Хто я?

Вільний електрон для зґвалтування вашого его

Великий постріл калібру, художньо чумний ніггер

Я грав у гру, не маючи правильних карт

Більш старанний, ніж енарк, величніший за монарха

94 зареєстровано в префектурі

Маргінальність моя культура, я створений зі стирань

Література вірус, як у сільському господарстві

Я переорю свою землю, нав’язую свою температуру

Цього достатньо, щоб горили потіли в тумані

Змусьте вовків плакати з вершини пагорбів, тому що мій компакт-диск – це повний місяць

Моє серце кладовище гірких почуттів

Я відрізав Мольєру язик після того, як вона лизнула моє перо

Світло затьмарює мене

Це поезія Узі, Узі

Життя дарує мені стриптиз

А моя ручка твердіє, моя ручка твердіє

На лист виливаю

Прийміть форму мого розуму, мій розум

Життя дарує мені стриптиз

А моя ручка твердіє, моя ручка твердіє

Світло затьмарює мене

Це поезія Узі, Узі

Життя дарує мені стриптиз

А моя ручка твердіє, моя ручка твердіє

На лист виливаю

Прийміть форму мого розуму, мій розум

Життя дарує мені стриптиз

А моя ручка твердіє, моя ручка твердіє