I Stand Alone - Robert Glasper Experiment, Common, Patrick Stump

Sometimes we feel alone

But alone ain’t always wrong

Alone in a crowded room

My mind made up like a powder room

I’m the sun, giving the clouds some room

I shine, shine like the hour noon

Tune is to stay in, step with every day men

And women, the rythym of the realness

Still I’m Legend like Will Smith

In the presence of the fake I am a real gift

Open it, hopin' it’d be something dope in it

Movement of the people getting motion sick

We ride on the highs and the lows of it

On the Southside, we got hosed for it

Standing up like Rich Pryor

We get fire and inspire 'bout a prospect to get higher

Your sire on the throne grew up around the stones

The ranger, so I stand alone

I’m flying high up in the sky

I will not run, I will not hide

I stand alone, I stand alone

I stand alone, I stand alone

The only test is to survive

I will succeed I will not die

I stand alone, I stand alone

I stand alone, I stand alone

Success it is, we blessed to live

Not just my kids, want the best for his

Progression lives where the lessons is

I got my own, God bless the kid

In the mid part of Babylon listening to Farrakhan

In the parks of Avalon Streets we would battle on

Got the good book in my carry-on

Life is a race, I’m the marathon

Man on the moon, give the boy some room

Rose from the concrete, told you I would bloom

Situation brought out the hero

A little black 13-year-old

The voice of the Lord in my earlobe

Telling me my purpose, I could see it clearer

Revolution in the execution of lyrics

Spirit of Gil Scott, Marvin Gaye, modern day I pray

I’m flying high up in the sky

I will not run, I will not hide

I stand alone, I stand alone

I stand alone, I stand alone

The only test is to survive

I will succeed I will not die

I stand alone, I stand alone

I stand alone, I stand alone

I’m flying high up in the sky

I will not run, I will not hide

I stand alone, I stand alone

I stand alone, I stand alone

The only test is to survive

I will succeed I will not die

I stand alone, I stand alone

I stand alone, I stand alone

Alone, alone, alone

Alone, alone, alone

The irresistible appeal of Black individuality — where has all of that gone?

The very people who blazed our path to self-expression and pioneered a

resolutely distinct and individual voice have too often succumbed to

mind-numbing sameness and been seduced by simply repeating what we hear,

what somebody else said or thought and not digging deep to learn what we think

or what we feel, or what we believe

Now it is true that the genius of African culture is surely its repetition,

but the key to such repetition was that new elements were added each go-round.

Every round goes higher and higher.

Something fresh popped off the page or

jumped from a rhythm that had been recycled through the imagination of a writer

or a musician.

Each new installation bore the imprint of our unquenchable

thirst to say something of our own, in our own way, in our own voice as best we

could.

The trends of the times be damned

Thank God we’ve still got musicians and thinkers whose obsession with

excellence and whose hunger for greatness remind us that we should all be

unsatisfied with mimicking the popular, rather than mining the fertile veins of

creativity that God placed deep inside each of us

Іноді ми почуваємося самотніми

Але одна не завжди помилка

На самоті в переповненій кімнаті

Мій розум склався, як порохівниця

Я сонце, що даю хмарам місце

Я сяю, сяю, як полудень

Мелодія — залишатися в курсі, крокувати з кожним повсякденним чоловіком

І жінки, ритм реальності

Все-таки я легенда, як Вілл Сміт

За наявності підробки я справжній подарунок

Відкрийте його, сподіваючись, що в ньому буде щось дурне

Рух людей, які страждають від заколисування

Ми їдемо на збільшеннях і падіннях це

На Південній стороні ми заливали це з шланга

Встав, як Річ Прайор

Ми отримуємо вогонь і надихаємо про перспективу піднятися вище

Ваш батько на троні виріс навколо каменів

Рейнджер, тож я залишусь один

Я літаю високо в небі

Я не втечу, не сховаюся

Я стою один, я стою один

Я стою один, я стою один

Єдине випробування — вижити

Я досягну успіху, я не помру

Я стою один, я стою один

Я стою один, я стою один

Успіх — ми благословили жити

Не тільки мої діти, хочу найкращого для його

Прогрес живе там, де є уроки

Я отримав своє, бережи дитину

У середині Вавилону слухаю Фаррахана

У парках Вулиць Авалон нам би битися

Я маю гарну книгу в мій ручній поклажі

Життя — це забіг, я  марафон

Чоловік на Місяці, дайте хлопчикові трохи місця

Піднялася з бетону, сказала, що я зацвіту

Ситуація вивела героя

Маленький чорнявий 13-річний

Голос Господа в мому вуху

Розповідаючи мені мою мету, я бачив це ясніше

Революція у виконанні лірики

Дух Гіла Скотта, Марвіна Гейя, сучасний день, я молюся

Я літаю високо в небі

Я не втечу, не сховаюся

Я стою один, я стою один

Я стою один, я стою один

Єдине випробування — вижити

Я досягну успіху, я не помру

Я стою один, я стою один

Я стою один, я стою один

Я літаю високо в небі

Я не втечу, не сховаюся

Я стою один, я стою один

Я стою один, я стою один

Єдине випробування — вижити

Я досягну успіху, я не помру

Я стою один, я стою один

Я стою один, я стою один

На самоті, на самоті, наодинці

На самоті, на самоті, наодинці

Непереборна привабливість чорношкірої індивідуальності — куди все це поділося?

Ті самі люди, які проклали наш шлях до самовираження та були піонерами

рішуче чіткий і індивідуальний голос надто часто піддавався

приголомшлива однаковість і спокушені простим повторенням того, що почули,

те, що хтось сказав чи подумав, а не копаючись глибоко, щоб дізнатися, що ми думаємо

або те, що ми відчуваємо, або те, у що ми віримо

Тепер правда, що геніальність африканської культури — це, безсумнівно, її повторення,

але ключ до такого повторення полягав у тому, що щоразу додавались нові елементи.

Кожен раунд йде все вище і вище.

Щось свіже вискочило зі сторінки або

стрибнув із ритму, який був перероблений уявою письменника

або музиканта.

Кожна нова установка несла відбиток нашої незгасимості

прагнення сказати щось своє, по-своєму, власним голосом, як найкраще

міг.

Прокляті тенденції часу

Слава Богу, у нас ще є музиканти та мислителі, які одержимі

досконалості та чия жага величі нагадує нам, що ми всі повинні бути такими

незадоволені імітацією популярних, а не видобутком родючих вен

творчість, яку Бог поклав глибоко в кожного з нас