Volstead O Vodeo Do - Robert Calvert

There had always been the unearthly dark

of fathomless absence

until, from the south, came Muspellsheim’s

inferno of flaring yellow flames.

And then, from the North, came Niflheim

where legions of freezing shadows lurked.

The abyss was crystalled by the Northern frost

that breath from the burning south made melt

and from this fusion there was made

the towering troll: immense Ymir.

From whose slain body’s blood the sword of Odin

caused the oceans.

And from whose carcass he claimed

the Earth.

Man-trod Midgard was all his flesh.

From the bulk of the bones were the moountains made

and from his tangled hair: the trees.

His hollowed skull was hauled to form the vaulted sky

where the Gods assembled constellations;

in their cauldron Alchemized the sun.

To runic wands of task it turned until,

at last, the first veined-blade of grass had grown.

Завжди була неземна темрява

бездоганної відсутності

поки з півдня не прийшов Муспелльгайм

пекло спалаху жовтого полум’я.

А потім, з півночі, прийшов Ніфльхейм

де ховалися легіони морозних тіней.

Безодню викристалізував Північний мороз

що подих з палаючого півдня розтанув

і з цього злиття вийшло

високий троль: величезний Імір.

З крові якого вбитого тіла вийшов меч Одіна

викликали океани.

І з чиєї туші він вимагав

земля.

Людина-трод Мідгард був усе його плоттю.

З основної частини кісток були зроблені гори

а з його заплутаного волосся: дерева.

Його поглиблений череп був витягнутий, щоб утворити склепінчасте небо

де Боги зібрали сузір'я;

у їхньому котлі Алхімізували сонце.

Щоб рунічні палички завдання повернулися до,

нарешті виросла перша травинка з жилками.