Where the Wind Don't Whine - Richard Thompson

Get in the car she said and drive me into next week

I should have turned her down, blame my curious streak

I never dreamt that we’d be driving into trouble

Until we hit a rock that bent my nose double

I’d say we both were on run, run, run

She looked too fresh for twenty-one, one, one

She slipped her little hand in mine, mine, mine

Said I’ll take you where the wind don’t whine, whine

I’ll take you where the wind don’t whine

Ah the wheels were moaning, we were heading ninety-five

The rain was beating down, my engine was alive

The roads were empty as the day turned into night

With every street lamp her face shone white

I asked her name and she just smiled, smiled, smiled

We must have clocked a thousand miles, miles, miles

She said we’ll be there in a while, while, while

I’ll take you where the wind don’t whine, whine

I’ll take you where the wind don’t whine

I was feeling weary when the car died on me

I pulled her over and the strength just drained from me

The price of running’s getting dearer and dearer

And nothing ever seems to get nearer and nearer

I suppose I didn’t make the grade, grade, grade

When I looked around she’d slipped away, 'way, 'way

Out in the night you’ll see her shine, shine, shine

Waiting where the wind don’t whine, whine

Waiting where the wind don’t whine, whine

Waiting where the wind don’t whine

Сідай у машину, як вона сказала, і вези мене наступного тижня

Мені слід було відмовити їй, звинувачувати свою допитливість

Я ніколи не мріяв, що ми потрапимо в біду

Поки ми не натрапили на камінь, який зігнув мій ніс вдвічі

Я б сказав, що ми обидва бігали, біжи, біжи

Вона виглядала занадто свіжо для двадцяти одного, одного, одного

Вона просунула свою маленьку руку в мою, мою, мою

Сказав, що відведу тебе туди, куди вітер не скиглить, скиглить

Я відведу тебе туди, куди вітер не скиглить

Ах, колеса стогнали, ми йшли на дев’яносто п’ять

Дощ йшов, мій двигун був живий

Дороги були порожні, оскільки день перетворився на ніч

Від кожного вуличного ліхтаря її обличчя сяяло білим

Я запитав її ім’я, і вона просто посміхнулася, посміхнулася, посміхнулася

Напевно, ми пройшли тисячу миль, миль, миль

Вона сказала, що ми будемо там через деякий час

Я відведу тебе туди, де вітер не скиглить, скиглить

Я відведу тебе туди, куди вітер не скиглить

Я почувався втомленим, коли машина померла на  мені

Я витягнув її, і сили просто вичерпалися з мене

Ціна бігу стає дедалі дорожчою

І ніщо ніколи не стає ближче й ближче

Я припускаю, що не поставив оцінку, оцінку, оцінку

Коли я озирнувся, вона вислизнула геть

Уночі ви побачите, як вона сяє, сяє, сяє

Чекати там, де вітер не скиглить, скиглить

Чекати там, де вітер не скиглить, скиглить

Чекати там, де вітер не скиглить