Солдат - Рыбос, Сашина Плешь

Солдат обязан терпеть, кто вернет тепло этих дней.

Держите сигу, товарищ старлей.

Обещали ждать, но за забором хлопала дверь.

Мне нахуй контракт не нужен даже теперь.

Год прокасал в купе, в кармане набор единиц и нулей.

Наверное, всегда думал как бы таким не стать,

Как партаки по тихой поставить.

Кровь капала на пол, ноги на беге стерты.

Пиздюки пляшут под скер, скер, скер.

Скоро выйдет тридцатый альбом.

Если пацан, тогда этим лохам отпор.

Если открыл рот — отвечай за слова из него.

Я петь разучился, в морозилке утечка неона.

Проникну в центр зиона.

Красно-белое сердце стучит посреди стадиона.

Бегу вверх, как Сталоне,

Помню, как в подворотне ломались кости у костолома.

Мне так хочется остаться, но мне пора, правда.

Шляпу на брови, щеки за шарф спрятал.

Завтра твоему шарму посвятит поэму новый автор,

А мне пора возвращаться обратно.

Как Майкл лунной походкой,

В свою укромную коробку, каморку,

На которой уже за пару месяцев долг.

Рука сжимает штопор, темнота и шепот из-за штор.

Я знаю, будет что потом прекрасно.

Жизнь крутила на повторе эту пленку не раз.

Под утро порвется, начнет извиняться,

Заплачет, упадет, скажет: «Мне так хочется остаться».

Бабы есть бабы.

Если хочешь остаться, конечно оставайся,

А мне пора двигаться дальше, мне пора на работу

В кафетерий «Дикие Астры».

Солдат повинен терпіти, хто поверне тепло цих днів.

Тримайте сигу, товаришу старлівою.

Обіцяли чекати, але за парканом грюкали двері.

Мені нахуй контракт не потрібен навіть тепер.

Рік прокосив у купі, в кишені набір одиниць і нулів.

Напевно, завжди думав як би таким не стати,

Як партаки за тихою поставити.

Кров капала на підлогу, ноги на бігу стерті.

Підюки танцюють під скер, скер, скер.

Незабаром вийде тридцятий альбом.

Якщо пацан, тоді цим лохам відсіч.

Якщо відкрив рот — відповідай за слова з нього.

Я заспівав розучився, в морозилці витік неону.

Проникну в центр зіону.

Червоно-біле серце стукає посеред стадіону.

Біжу вгору, як Сталоні,

Пам'ятаю, як у підворітті ламалися кістки у костолому.

Мені так хочеться залишитися, але мені пора, правда.

Капелюх на брови, щоки за шарф сховав.

Завтра твоєму шарму присвятить поему новий автор,

А мені пора повертатися назад.

Як Майкл місячною ходою,

У свою затишну коробку, комірчину,

На якій уже за пару місяців борг.

Рука стискає штопор, темрява і шепіт через штори.

Я знаю, буде що потім чудово.

Життя крутило на повторі цю плівку не раз.

Під ранок порветься, почне вибачатися,

Заплаче, впаде, скаже: Мені так хочеться залишитися.

Баби є баби.

Якщо хочеш залишитись, звичайно залишайся,

А мені пора рухатися далі, мені час на роботу

В кафетерій «Дикі Айстри».