18 - REVERA, Slame

Нам с тобой никогда не будет больше восемнадцать,

А хотелось навсегда бы там остаться —

Пьяным до утра у берега шататься

И никуда за временем не гнаться.

Нам с тобой никогда не будет больше восемнадцать,

А хотелось навсегда бы там остаться —

Пьяным до утра у берега шататься

И никуда за временем не гнаться.

Никогда не будет больше восемнадцать,

А хотелось навсегда бы там остаться —

Пьяным до утра у берега шататься

И никуда за временем не гнаться.

Время просвистело, пока догонял концы.

Верил: молодость простит,

Но не знал, до какой поры.

Время молодой любви похитило годы мои.

Отдал всё бы, чтоб вернуться

На район, в свои дворы, эй!

Нужно вдохнуть это чувство в себя,

Время пройдёт — станет пу-пусто.

Пока молодой — с одной сегодня, завтра с другой,

Продержаться до утра и пьяным топать домой,

Снова делать ерунду и не дружить с головой.

Это целое искусство — жить, пока ещё малой.

Я бы разменял безделье на другую карту.

Не выиграл б катку,

Но обязательно бы проводил её к закату,

Снова коснуться губ.

Строки о любви писать на этаже в парадной.

Как в первый раз курю, думаю, что…

Нам с тобой никогда не будет больше восемнадцать,

А хотелось навсегда бы там остаться —

Пьяным до утра у берега шататься

И никуда за временем не гнаться.

Никогда не будет больше восемнадцать,

А хотелось навсегда бы там остаться —

Пьяным до утра у берега шататься

И никуда за временем не гнаться.

Никогда не будет больше восемнадцать,

А хотелось навсегда бы там остаться —

Пьяным до утра у берега шататься…

Нам с тобой никогда не будет больше восемнадцать,

А хотелось навсегда бы там остаться —

Пьяным до утра у берега шататься

И никуда за временем не гнаться.

Никогда не будет больше восемнадцать,

А хотелось навсегда бы там остаться —

Пьяным до утра у берега шататься

И никуда за временем не гнаться.

Нам із тобою ніколи не буде більше вісімнадцяти,

А хотілося назавжди би там залишитися —

П'яним до ранку біля берега хитатися

І нікуди за часом не гнатися.

Нам із тобою ніколи не буде більше вісімнадцяти,

А хотілося назавжди би там залишитися —

П'яним до ранку біля берега хитатися

І нікуди за часом не гнатися.

Ніколи не буде більше вісімнадцять,

А хотілося назавжди би там залишитися —

П'яним до ранку біля берега хитатися

І нікуди за часом не гнатися.

Час просвистів, поки наздоганяв кінці.

Вірив: молодість вибачить,

Але не знав, до якої пори.

Час молодого кохання викрав роки мої.

Віддав все би, щоб повернутися

На район, у свої двори, гей!

Потрібно вдихнути це почуття в себе,

Час пройде — стане порожньо.

Поки що молодий — з однієї сьогодні, завтра з другою,

Протриматися до ранку і п'яним тупотіти додому,

Знову робити дурницю і не дружити з головою.

Це ціле мистецтво— жити, поки що малої.

Я би розміняв неробство на іншу карту.

Не виграв б котку,

Але обов'язково би проводив її до заходу,

Знову торкнутися губ.

Рядки про любові писати на поверхі в парадній.

Як в перший раз курю, думаю, що...

Нам із тобою ніколи не буде більше вісімнадцяти,

А хотілося назавжди би там залишитися —

П'яним до ранку біля берега хитатися

І нікуди за часом не гнатися.

Ніколи не буде більше вісімнадцять,

А хотілося назавжди би там залишитися —

П'яним до ранку біля берега хитатися

І нікуди за часом не гнатися.

Ніколи не буде більше вісімнадцять,

А хотілося назавжди би там залишитися —

П'яним до ранку біля берега хитатися...

Нам із тобою ніколи не буде більше вісімнадцяти,

А хотілося назавжди би там залишитися —

П'яним до ранку біля берега хитатися

І нікуди за часом не гнатися.

Ніколи не буде більше вісімнадцять,

А хотілося назавжди би там залишитися —

П'яним до ранку біля берега хитатися

І нікуди за часом не гнатися.