Татарское село - Ренат Ибрагимов

Тихое татарское село,

Жизнь проходит, как заведено.

Опустилась на крылечко ночь,

На пороге дома — мать и дочь.

Лица освещает лунный свет.

Просит дочь: «Дай, матушка, совет.

Что мне делать?

Полюбила я

Паренька из русского села!»

Опустила мама грустный взгляд:

«Знаю, дочка, люди говорят.

Принесла соседка новость в дом —

Видели вас часто за селом».

«Передай, мол, как не стыдно ей!

Мало ль на селе у нас парней?»

«Говорит, ты на устах у всех

Перед Богом это страшный грех.

Только дело не в соседке той.

Знай, ты с этим парнем — брат с сестрой.

Слушай, дочка, правду до конца:

Я всю жизнь люблю его отца».

Тихое татарское село,

Жизнь проходит, как заведено.

И уже не в силах слез сдержать

На пороге плачут дочь и мать.

Тихе татарське село,

Життя проходить, як заведено.

Опустилася на ганок ніч,

На порозі будинку - мати і дочка.

Особи освітлює місячне світло.

Просить дочка: «Дай, матінко, порада.

Що мені робити?

Покохала я

Хлопець із російського села!»

Опустила мама сумний погляд:

«Знаю, доню, люди кажуть.

Принесла сусідка новину в будинок —

Бачили вас часто за селом».

«Передай, мовляв, як не соромно їй!

Мало ль на селе у нас хлопців?»

«Каже, ти на вустах у всіх

Перед Богом це страшний гріх.

Тільки справа не в сусідній тій.

Знай, ти з цим хлопцем брат з сестрою.

Слухай, доню, правду до кінця:

Я все життя люблю його батька».

Тихе татарське село,

Життя проходить, як заведено.

І вже не в силах сліз стримати

На порозі плачуть дочка і мати.