Ты не узнаешь... - REFLEX

Ты не узнаешь, как все мои чувства

Душу царапают невероятно.

Все не привыкну никак, что там пусто,

Где была твоя половина кровати.

О том, как тянутся подлые пальцы

Набрать твой номер и сразу же сбросить.

Нет, не получается не волноваться —

Что тебя все нет, а почти уже восемь.

Не расскажу, что совсем не готова

К тому, что это и вправду все с нами.

И заварю кофе зачем-то, который

Я так и не пью до сих пор, ты же знаешь.

Припев:

Почти наверняка, ты не узнаешь, как

Я тут, уже примерно миллион ночей:

Смотрю на облака, пытаюсь привыкать

Не засыпать, как прежде — на твоем плече.

Почти наверняка, ты не узнаешь, как

Я тут, уже примерно миллион ночей:

Смотрю на облака, пытаюсь привыкать

Не засыпать, как прежде — на твоем плече.

Не расскажу тебе, как одиноко

Без твоих рук и твоих сообщений.

И все почему-то мне не все равно так,

Что ты где-то есть, но чужой совершенно.

И в однокомнатной так много места

С тех самых пор, как тебя больше нет в ней.

Я не научилась не ждать, если честно —

И все закрываю дверь только на верхний.

Ты не узнаешь, что верю, как дура

Тем, твоим старым «Целую, до завтра».

Ну, ну, а теперь, смотри, кто бы подумал —

Даже подушки забыли твой запах!

Припев:

Почти наверняка, ты не узнаешь, как

Я тут, уже примерно миллион ночей:

Смотрю на облака, пытаюсь привыкать

Не засыпать, как прежде — на твоем плече.

Почти наверняка, ты не узнаешь, как

Я тут, уже примерно миллион ночей:

Смотрю на облака, пытаюсь привыкать

Не засыпать, как прежде — на твоем плече.

Почти наверняка, ты не узнаешь, как

Я тут, уже примерно миллион ночей:

Смотрю на облака, пытаюсь привыкать

Не засыпать, как прежде — на твоем плече.

Ти не знаєш, як усі мої почуття

Душу дряпають неймовірно.

Все не звикну ніяк, що там пусто,

Де була твоя половина ліжка?

Про те, як тягнуться підлі пальці

Набрати твій номер і відразу скинути.

Ні, не вдається не хвилюватися —

Що тебе все немає, а майже вже вісім.

Не розкажу, що зовсім не готова

До того, що це і справді все з нами.

І заварю кави навіщось, яка

Я так і не п'ю досі, ти ж знаєш.

Приспів:

Майже напевно, ти не дізнаєшся, як

Я тут, вже приблизно мільйон ночей:

Дивлюся на хмари, намагаюся звикати

Не засипати, як раніше — на твоєму плечі.

Майже напевно, ти не дізнаєшся, як

Я тут, вже приблизно мільйон ночей:

Дивлюся на хмари, намагаюся звикати

Не засипати, як раніше — на твоєму плечі.

Не розповім тобі, як самотньо

Без твоїх рук та твоїх повідомлень.

І все чомусь мені не все одно так,

Що ти десь є, але чужий зовсім.

І в однокімнатній так багато місця

З тих пір, як тебе більше немає в ній.

Я не навчилася не чекати, якщо чесно

І все зачиняю двері тільки на верхній.

Ти не знаєш, що вірю, як дура

Тим, твоїм старим «Цілою, до завтра».

Ну, ну, а тепер, дивись, хто би подумав.

Навіть подушки забули твій запах!

Приспів:

Майже напевно, ти не дізнаєшся, як

Я тут, вже приблизно мільйон ночей:

Дивлюся на хмари, намагаюся звикати

Не засипати, як раніше — на твоєму плечі.

Майже напевно, ти не дізнаєшся, як

Я тут, вже приблизно мільйон ночей:

Дивлюся на хмари, намагаюся звикати

Не засипати, як раніше — на твоєму плечі.

Майже напевно, ти не дізнаєшся, як

Я тут, вже приблизно мільйон ночей:

Дивлюся на хмари, намагаюся звикати

Не засипати, як раніше — на твоєму плечі.