Dark February - Rasputina

In the dire obscurity of another dark February, there lowers a fog of

uncertainty

On a thin gasp of wind known only to me

My shivering sigh spreads a shadow far and wide

The frigid, leaden sky remains immobile, petrified

I attempt to seek out the source of this ancient curse by bad-tempered Gods

Of how the Moon keeps on its course without being stopped by the cries of dogs

Oh my love, I am freezing in my marble dressing gown

Cold, the oldest season, hold me when the sun goes down

As this hesitant haze, it deepens, under a blanket of doubt, I’ve been sleeping

Here, our deterioration begins

Where the tears that are wept are kept for safe-keeping

They say it will come to an end

Then all things will begin again

In this eggshell atmosphere, which is so very thin

20 thousand million copper needles begin vibrating…

My frigidity has been eclipsed by the severity of my trembling lips

Although I locked my heart at dusk, I will open it again when the light comes in

Oh my love, I’m freezing in my marble dressing gown

Cold, the oldest season, hold me when the sun goes down

У жахливій темряві ще одного темного лютого спускається туман

невизначеність

На тонкому подиху вітру, відомому лише мені

Моє тремтяче зітхання розносить тінь далеко й широко

Холодне свинцеве небо залишається нерухомим, закам’янілим

Я намагаюся шукати джерело цего стародавнього прокляття злих богів

Про те, як Місяць продовжує курсувати, не зупиняючись від криків собак

О, моя любов, я замерзаю в своєму мармуровому халаті

Холод, найдавніша пора року, обійми мене, коли заходить сонце

Поки цей нерішучий серпанок поглиблюється, під ковдрою сумніву я спав

Ось і починається наше погіршення

Де заплачені сльози зберігаються на збереження

Кажуть, це закінчиться

Тоді все почнеться знову

У цій атмосфері яєчної шкаралупи, яка так дуже тонка

20 тисяч мільйонів мідних голок починають вібрувати…

Мою фригідність затьмарила тяжкість моїх тремтячих губ

Хоча я замкнув серце на сутінках, я відкрию його знову, коли ввійде світло

О, моя люба, я замерзаю у своєму мармуровому халаті

Холод, найдавніша пора року, обійми мене, коли заходить сонце