50 Años Después - Raphael, Joaquín Sabina

Recuerdo los carteles

del niño de Linares

arrasando en el Talk of the Town

Yo andaba sin papeles

paseando por los bares

mi bombín de ubetense underground

Cincuenta años después

yo sigo siendo aquél,

le dijo a Dr. Jekyll Mr. Hyde

tan joven y tan viejo

buscando en el espejo mi look de

Peter Pan y Dorian Gray

Y aquíestamos los dos

tan diferentes,

tan imposibles, tan contracorriente

celebrando la vida al alimón

cincuenta abriles en el escenario

por mucho que se empeñe el calendario

nadie nos va a quitar esta canción

Estabas tan arriba

que mi alma a la deriva

se preguntaba siempre ¿y cómo es él?

Por fin hoy mano a mano

ejerzo de paisano

brindándole un burel a Raphael

Quégusto hacer amigos

ustedes son testigos

del mundo que me pongo por montera

Mi corazón no miente

bendita sea la gente

que hace de nuestro otoño primavera

Y aquíestamos los dos

tan diferentes,

tan imposibles, tan contracorriente

celebrando la vida al alimón

cincuenta abriles en el escenario

por mucho que se empeñe el calendario

nadie nos va a quitar esta canción

Quemando nuestra nave

nadie nos dio la llave

que abre la puerta falsa de la gloria

Ni roto ni muñeco

más húmedo que seco

lo nuestro s un mañana con memoria

Y aquíestamos los dos

tan diferentes,

tan imposibles, tan contracorriente

celebrando la vida al alimón

cincuenta abriles en el escenario

por mucho que se empeñe el calendario

nadie nos va a quitar esta canción

Пам'ятаю плакати

дитини Лінареса

підмітаючи Розмову про місто

Я був без паперів

ходити через ґрати

мій підземний котелок ubetense

п'ятдесят років потому

Я все ще той

сказав доктору Джекілу містеру Хайду

такий молодий і такий старий

дивлячись у дзеркало на свій вигляд

Пітер Пен і Доріан Грей

І ось ми обидва

такий різний,

так неможливо, так проти течії

святкування життя аллимон

п'ятдесят квітня на сцені

неважливо, наскільки важкий календар

цю пісню в нас ніхто не забере

ти був такий високий

що моя душа блукає

Їй завжди було цікаво, який він?

Нарешті сьогодні рука об руку

Я займаюся як цивільний

даючи бурел Рафаелю

приємно дружити

ви свідки

світу, який я ношу як montera

моє серце не бреше

благословенний народ

що робить нашу осінь весною

І ось ми обидва

такий різний,

так неможливо, так проти течії

святкування життя аллимон

п'ятдесят квітня на сцені

неважливо, наскільки важкий календар

цю пісню в нас ніхто не забере

спалюючи наш корабель

ніхто не дав нам ключа

що відкриває фальшиві двері слави

Ні зламана, ні лялька

вологе, ніж сухе

наше завтра з пам'яттю

І ось ми обидва

такий різний,

так неможливо, так проти течії

святкування життя аллимон

п'ятдесят квітня на сцені

неважливо, наскільки важкий календар

цю пісню в нас ніхто не забере