Balada para un Loco - Raphael

Las tardecitas de Buenos Aires

tienen ese qué sé yo, ¿viste?

Salís de tu casa, por Arenales.

Lo de siempre: en la calle y en vos.. .

Cuando, de repente,

de atrás de un árbol,

Me aparezco yo.

Mezcla rara de penúltimo linyera

y de primer polizonte en el viaje a Venus:

medio melón en la cabeza,

las rayas de la camisa pintadas en la piel,

dos medias suelas clavadas en los pies,

y una banderita de taxi

libre levantada en cada mano.

¡Te reís!..

¡Te reís!..

Pero sólo vos me ves:

porque los maniquíes me guiñan;

los semáforos me dan

tres luces celestes,

y las naranjas del frutero de la esquina

me tiran azahares.

¡Vení!, Vení, que así,

medio bailando y medio volando,

me saco el melón para saludarte,

te regalo una banderita, y te digo…

(Cantado)

Ya sé que estoy piantao,

piantao, piantao…

No ves que va la luna

rodando por Callao;1

que un corso de astronautas

y niños, con un vals,

me baila alrededor…

¡Bailá!

¡Vení!

¡Volá!

Ya sé que estoy piantao,

piantao, piantao…

Yo miro a Buenos Aires

del nido de un gorrión;2

y a vos te vi tan triste…

¡Vení!

¡Volá!

¡Sentí…

el loco berretín

que tengo para vos:

¡Loco!

¡Loco!

¡Loco!

Cuando anochezca

en tu porteña3 soledad,

por la ribera

de tu sábana vendré

con un poema y un trombón

a desvelarte el corazón.

¡Loco!

¡Loco!

¡Loco!

Como un acróbata

demente saltaré,

sobre el abismo de tu escote

hasta sentir

que enloquecí tu corazón

de libertad…

¡Ya vas a ver!

(Recitado)

Salgamos a volar, querida mía;

subite a mi ilusión super-sport,

y vamos a correr por las cornisas

¡con una golondrina en el motor!

De Vieytes4 nos aplauden:

«¡Viva!

¡Viva!»,

los locos que inventaron el Amor;

y un ángel y un soldado y una niña

nos dan un valsecito bailador.

Nos sale a saludar la gente linda…

Y loco, pero tuyo,

¡qué sé yo!:

provoco campanarios con la risa,

y al fin, te miro, y canto

a media voz:

(Cantado)

Quereme así, piantao,

piantao, piantao…

Trepate a esta ternura

de locos que hay en mí,

ponete esta peluca

de alondras, ¡y volá!

¡Volá conmigo ya!

¡Vení, volá, vení!

Quereme así, piantao,

piantao, piantao…

Abrite los amores

que vamos a intentar

la mágica locura

total de revivir…

¡Vení, volá, vení!

¡Trai-lai-la-larará!

(Gritado)

¡Viva!

¡Viva!

¡Viva!

¡Viva los locos

que inventaron el amor!..

¡Viva!

Loca ella y loco yo…

Loca ella y loco yo…

По обіді Буенос-Айрес

у них це що я знаю, ти бачив?

Ви залишаєте свій будинок через Ареналес.

Звичне: на вулиці і в тобі...

Коли раптом,

з-за дерева,

Я з'являюся.

Передостанній Linyera Rare Mix

і перший безбілетник у подорожі до Венери:

половина дині на голові,

смуги сорочки, намальовані на шкірі,

дві напівпідошви, прибиті до ніг,

і прапор таксі

вільно піднятий у кожну руку.

Ти смієшся!

Ти смієшся!

Але тільки ти бачиш мене:

тому що манекени мені підморгують;

світлофори дають мені

три небесні вогні,

і апельсини від зеленця на розі

Вони кидають у мене апельсинові квіти.

Приходь!, Приходь, так,

наполовину танцювати, а наполовину літати,

Я дістаю диню, щоб привітати тебе,

Я даю тобі маленький прапорець і кажу тобі...

(Співали)

Я знаю, що я піантао,

піантао, піантао...

Хіба ти не бачиш, що місяць йде

котиться через Кальяо;1

що парад космонавтів

і діти, з вальсом,

танцюй навколо мене...

Танцюй!

Приходь!

Лети!

Я знаю, що я піантао,

піантао, піантао...

Я дивлюся на Буенос-Айрес

з гнізда горобця;2

і я бачив тебе таким сумним...

Приходь!

Лети!

Я відчував…

божевільний берретін

що я маю для тебе:

Божевільний!

Божевільний!

Божевільний!

коли стемніє

у вашій самотності porteña3,

вздовж берега

Я прийду з твого аркуша

з віршем і тромбоном

щоб розкрити своє серце.

Божевільний!

Божевільний!

Божевільний!

як акробат

божевільний я буду стрибати,

над прірвою твого декольте

поки не відчуєш

що я зводив твоє серце з розуму

свободи…

Ви побачите!

(декламація)

Йдемо летіти, любий;

влаштуй мою суперспортивну ілюзію,

і ми будемо бігти на виступи

з ластівкою в двигуні!

З Vieytes4 вони аплодують нам:

«Живи!

Живи!»,

божевільні, які винайшли Любов;

і ангел, і солдат, і дівчина

Вони дарують нам танцювальний вальс.

Привітати нас виходять красиві люди...

І божевільний, але твій,

що я знаю!

Я викликаю дзвіниці сміхом,

і, нарешті, я дивлюся на тебе, і я співаю

на півголосу:

(Співали)

Люби мене так, піантао,

піантао, піантао...

лізти на цю ніжність

божевільний в мені,

надіти цю перуку

жайворонків, і літайте!

Лети зі мною зараз!

Прийди, лети, прийди!

Люби мене так, піантао,

піантао, піантао...

відкрийте любов

що ми будемо пробувати

чарівне божевілля

повне відродження…

Прийди, лети, прийди!

Трай-лай-ла-ларара!

(закричав)

Живи!

Живи!

Живи!

хай живуть божевільні

хто придумав любов!

Живи!

Божевільна вона і я божевільна...

Божевільна вона і я божевільна...