New Orleans Wins the War - Randy Newman

Don’t remember much about my baby days

But I’ve been told

We used to live on Willow in the Garden District

Next to the sugar bowl

Momma used to wheel me past an ice cream wagon

One side for white and one side for colored

I remember the trash cans floatin' down Canal Street

It rained every day one summer

Momma used to take me to Audubon Park

Show me the ways of the world

She said, «here comes a white boy, there goes a black one

That one’s an octaroon

This little cookie here’s a macaroon, that big round

Thing’s a red balloon

And the paper down here’s called the picayune

And here’s a New Orleans tune»

In 1948 my Daddy came to the city

Told the people they’d won the war

Maybe they’d heard about it, maybe not

Probably they’d heard about it and just forgot

'Cause they built him a platform in Jackson Square

And the people came to hear him from everywhere

They started to party and partied some more

'Cause New Orleans had won the war

(We knew we’d do it, we done whip those yankees)

Daddy said, «I'm gonna get this boy out of this place

Bound to sap his strength

People have fun here, and I think that they should

But nobody from here ever come to no good

They’re gonna pickle him in brandy and tell him he’s saved

Then throw fireworks all 'round his grave»

So he took us to the airport and flew us back to L. A

That was the end of my baby days

Blue blue morning, blue blue day

All your bad dreams drift away

It’s a blue blue morning, of a blue blue day

Lose those bad dreams

Those gray clouds above you

What you want them around with you for?

You got someone to love you

Who could ask for more?

It’s a blue blue morning, of a blue blue day

All your bad dreams drift away

Не пам’ятаю багато про мої дитячі дні

Але мені сказали

Ми колись жили на Віллоу в Гарденському районі

Біля цукорниці

Мама провозила мене повз вагон з морозивом

Одна сторона для білого і одна сторона для кольорового

Я пам’ятаю сміттєві баки, що плавають по Канал-стріт

Одного літа щодня йшов дощ

Мама водила мене в Одюбон-парк

Покажи мені дороги світу

Вона сказала: «Ось приходить білий хлопчик, йде чорний

Це октарун

Це маленьке печиво — макарун, такий великий круглий

Це червона повітряна куля

А папір тут внизу називається пікаюне

А ось мелодія з Нового Орлеана»

У 1948 мій тато приїхав до міста

Сказав людям, що вони виграли війну

Можливо, вони про це чули, а може, ні

Напевно, вони чули про це і просто забули

Тому що вони побудували для нього платформу на Джексон-сквер

І люди приходили почути його звідусіль

Вони почали гуляти і ще трохи погуляли

Тому що Новий Орлеан виграв війну

(Ми знали, що зробимо це, ми закінчили бити тих янкі)

Тато сказав: «Я заберу цього хлопчика з цього місця

Обов’язково вирвати його сили

Людям тут весело, і я вважаю, що вони повинні

Але ніхто звідси ніколи не приходить до не доброго

Вони замаринують його в бренді й скажуть, що він врятований

Потім розкидайте феєрверки навколо його могили»

Тому він відвіз нас в аеропорт і відвіз назад до Лос-Анджелеса

Це був кінець моїх дитячих днів

Синій синій ранок, синій синій день

Всі твої погані сни розлітаються

Це блакитний синій ранок синьо-блакитного дня

Втрать ці погані сни

Ті сірі хмари над тобою

Для чого ви хочете, щоб вони були поруч?

У вас є хтось, хто любить вас

Хто міг попросити більше?

Це блакитний синій ранок синьо-блакитного дня

Всі твої погані сни розлітаються