Bogyňa - Ramchat

Černokňažník pravil

Kvôli vašej krasote bych sa aj zabil

No šerá deva ticho šepla

Vrelo ďakujem, no vráť sa do pekla

Vráť sa do pekla

To nikto, nikdy jakživ mi neriekol!

Luhám — jeden bol!

No toho som zaživa z kože vyzliekol!

Luhám — jeden bol!

Nasolil som mu mäso, zviazal vlastnými šľachami

A jedol, jeho zubami som ho jedol

Šerá deva s pokojom jazera pred búrkou riekla:

«Vrelo ďakujem, no vráť sa do pekla!»

Strechu, chalupu, sad — všetko opanuje chlad

Mater, otca i deda hrob prijme rád.

Stačí vysloviť «strať»

A už nikdy neucítiš koho a aké je mať rád

Všetci ti vymrú, nesplodíš deti, telo ti zoschne, krása sa stratí

Túlať sa budeš, žobrota prischne, šťastie uletí, úroda stuchne

Okamih tento, navždy ťa zlomí, dobre premysli, čo teraz z úst vyslovíš!

«Bogyňa som!»

Znelo lesom

«Ja bogyňa som

A vládnem besom!»

«To vravím ti prvýkrát

Bo ešte raz a stretne ťa dačo, čo jakživ si na svojom biednom tele a zlovestnej

duši čiernej nikdy — nikdy nezažil.»

Musím sa smiať, chuderka

Je smutné chorobu mysle mať

Dobre ti radím, svoju dlaň do mojej vlož

Ešte je čas a ja zabudnem na všetku túto lož

Dobre ti radím, svoju dlaň do mojej daj

Ešte je čas, ešte je čas, ešte je čas

«Hluchý si vo svojej spupnosti, povýšenosti»

Strechu, chalupu, sad — všetko opanuje chlad

Mater, otca i deda hrob prijme rád

Stačí vysloviť «strať»

A už nikdy neucítiš koho a aké je mať rád

Všetci ti vymrú, nesplodíš deti, telo ti zoschne, krása sa stratí

Túlať sa budeš, žobrota prischne, šťastie uletí, úroda stuchne

Okamih tento, navždy ťa zlomí, dobre premysli, čo teraz z úst vyslovíš!

«Bogyňa som!»

Znelo lesom

«Ja bogyňa som

A vládnem besom!»

«Už som ťa raz varovala, no hluchý si vo svojej pýche

Myslíš si, že si pánom sveta, no o chvíľu hrôza ťa rozmetá.»

Kliatba

Zlovestné mračná prekryli oblohu a devy v mžiku nebolo

Sila všemocná vzala černokňažníka pod krky

Trepal rukami, trepal nohami

No sily skryté unášali ho poľahky pod vrchy

«Ja bogyňa som

A vládnem besom!»

Prosil, skučal, očami gúľal, démonov si k sebe volal

No nič mu nedalo zmáhať, telo na franforce sa začalo trhať

Namiesto čriev hady padali, nie krv — čierne sa lialo

Až kým oblý kameň ani srdce s rachotom rozletel sa o bralo

«Ja bogyňa som

A vládnem besom!»

Чорнокнижник сказав

Я б убив себе за твою красу

Але тихо прошепотіла сива панна

Дуже дякую, але повертайся до пекла

Повертайся в пекло

Мені цього ніхто ніколи не казав!

Брешу — був один!

Ну, я його живцем здер!

Брешу — був один!

Я посолила його м'ясо, перев'язала власними жилами

І він їв, я його зубами їв

Сива діва зі спокоєм озера перед грозою сказала:

«Дуже дякую, але повертайся до пекла!»

Дах, дача, город — все холодне

Могила зустріне матір, тата і діда.

Просто скажи "програй"

І ти ніколи не відчуєш, кого і як це любити

Ви всі помрете, дітей не матимете, тіло висохне, краса ваша пропаде

Поблукаєш, жебрацтво висохне, удача відлетить, урожай зів’яне

Ця мить зламає вас назавжди, добре подумайте, що ви зараз скажете!

«Я богиня!»

Пролунало крізь ліс

«Я богиня

А я правлю звіром!»

«Я вам це вперше кажу

Але ще раз і вас зустріне те, що, поки ви живете на своєму бідному тілі й зловісному

він ніколи… ніколи не відчував чорної душі».

Треба сміятися, бідолаха

Сумно мати психічну хворобу

Добре раджу, вклади свою долоню в мою

Ще є час, і я забуду всю цю брехню

Добре раджу, вклади свою долоню в мою

Ще є час, ще є час, ще є час

«Ти глухий у своїй зарозумілості, зарозумілості»

Дах, дача, город — все холодне

Могила зустріне матір, тата і діда

Просто скажи "програй"

І ти ніколи не відчуєш, кого і як це любити

Ви всі помрете, дітей не матимете, тіло висохне, краса ваша пропаде

Поблукаєш, жебрацтво висохне, удача відлетить, урожай зів’яне

Ця мить зламає вас назавжди, добре подумайте, що ви зараз скажете!

«Я богиня!»

Пролунало крізь ліс

«Я богиня

А я правлю звіром!»

«Я вже вас раз попереджав, але ви глухі у своїй гордості

Ти думаєш, що ти господар світу, але в одну мить жах змітає тебе».

Прокляття

Зловісні хмари закрили небо, і дева миттєво зникла

Всемогутня сила взяла чорнокнижника за шию

Він трусився руками, трусився ногами

Але приховані сили легко віднесли його під пагорби

«Я богиня

А я правлю звіром!»

Він благав, плакав, закочував очі, кликав до себе демонів

Але ніщо не могло зупинити його від боротьби, тіло Франфорса почало рватися

Замість кишок падали змії, а не кров — лилася чорна

Поки ні круглий камінь, ні серце не розбилися об стіну

«Я богиня

А я правлю звіром!»