Tavs vārds - Раймонд Паулс, Rolands Zagorskis

Kā klusa nopūta

Kā viegla ūdens čala

Lēns akords atlaidās

No zāles viņa gala

Un dzidrā spogulī

Man iepretī, pie sienas

Gaišs sārtums uzplauka

No aizejošās dienas

Ak, ko es runāju?

Šie vārdi aiziet klajā

Vai kāds gan sapratīs

Ko jūtu brīdī tajā?

Tas nebij' saules riets

Ar atspīdumu maigu

Tas bija samulsums

Kas pārklāja man vaigu

Tas bija toreiz

Tu teici: «Ņem kaut ko priekš sevis

No vaiņaga, ko mīlestība vija!»

Bet es ne nieka neņēmu no tevis

Jo viss, kas tev

Man toreiz pašam bija

Tas nebij' akords žēls

Kas sirdij pāri skrēja

Tas bij' tavs mīļais vārds

Ko cits kāds pieminēja

Як тихе зітхання

Як легкий водяний батон

Повільний акорд розслабився

Від залу до його кінця

І в прозоре дзеркало

Навпроти мене, до стіни

Розквітнув легкий рум’янець

З того дня, коли ви від’їжджаєте

Ой, про що я говорю?

Ці слова лунають

Хтось зрозуміє?

Як я себе почуваю в даний момент?

Це був не захід сонця

З ніжним сяйвом

Це було соромно

Це прикрило мою щоку

То було тоді

Ви сказали: «Візьми щось собі».

З вінця кохання!»

Але я нічого у вас не взяв

Бо все, що ти маєш

У мене це було на той час

Це був не акорд шкода

Що в моєму серці пробігло

Це було твоє улюблене ім'я

Що ще хтось згадав?