Sustuysam Asaletimden - Rafet El Roman, Sarp Palaur (Şanışer)

Taze kırlarında, körpe gönlümün

İçmek aşkı kadehten ve yatmak öyle kör kütük

Sonra farkındalık sende tanrı gibi yap

Haydi sende nehirlerce ağlat önce güldürüp

Ben yürürken çürür yolların daraldım

Sana bu yoldan hüzün topladım yalancı

Elini aç ve gel, güzün yorganım karanlık

Dünyada yalnızım, bütün dostlarım yabancı

Bey gibi yaslı fakat metanetli

Bir aptal hatama devam ettim

Güvendiğin bütün dağlar uçar gider çok vakitsiz

«Kimin neyin var?»

dedin ya gülüm sorma gitsin

Epey de bir derdim var olur da

Aşamazsam annem hakkını helal etsin

Geldiğimde yanına ak saçım ve ölü benzim

İyice bak çünkü beni son kez göreceksin

Susmaya mahkûm değilim ya benimde sana bi' çift lafım vardı

Eğer sustuysam bil asaletimden

Tükettim nefesimi boş yere kapkaranlık odamda asırlardır

Hiçbi' şey anlamadım hayat dediğinden

Kızgın rüzgarım, üşür dayanmaz dar ağacım

Dallarından küçük baharlar yarattım

Anlık gülüşleri yüzüm yalanlar bayağıdır

Hep karanlık, hep gece bütün sabahlar yalancı

Ben susanı oynardım, sen tartışanları

Yâr şimdi açıkta bak en saklı yanlarım

Çatım yoktu aktı sel, kar;

kış ayları

Ben hep doğru söyledim de sen yanlış anladın

Susmaya mahkûm değilim ya benimde sana bi' çift lafım vardı

Eğer sustuysam bil asaletimden

Tükettim nefesimi boş yere kapkaranlık odamda asırlardır

Hiçbi' şey anlamadım hayat dediğinden

На свіжих полях мого молодого серця

Пити любов із келиха і спати так сліпим

Тоді усвідомлення зробить вас схожим на Бога

Давай, розплачуйся річками, спершу смійся

Як я йду, твої дороги гниють, мені звужується

Я так зібрав смуток за тобою, брехуне

Розкрий руку та йди, моя осіння ковдра темна

Я один на світі, всі мої друзі чужі

Старий як Бей, але твердий

Я продовжував робити дурну помилку

Всі гори, яким ти довіряєш, відлітають надто рано

«У кого що?»

ти сказав, моя троянда, не проси мене йти

Однак у мене досить проблема

Якщо я не зможу пройти, мама може мене пробачити

Коли я прийду до тебе, моє біле волосся і мертве тіло

Подивіться добре, бо побачите мене востаннє

Я не приречений мовчати, я теж мав до вас слово

Якщо я мовчу, знайте з моєї шляхетності

Я марно проводив подих у своїй темній кімнаті протягом століть

Я нічого не зрозумів, бо ти сказав життя

Мій сердитий вітер, моє вузеньке дерево, як тільки похолодає

Я створив маленькі джерела з його гілок

Миттєві посмішки, моє обличчя, брехня звичайна справа

Завжди темно, завжди ніч, всі ранки брехуни

Я б зіграла Сьюзен, ви б посперечалися

Мила моя зараз відкрита, подивись на мої найпотаємніші сторони

У мене не було даху, повінь текла, сніг;

зимові місяці

Я завжди казав правду, але ти неправильно зрозумів

Я не приречений мовчати, я теж мав до вас слово

Якщо я мовчу, знайте з моєї шляхетності

Я марно проводив подих у своїй темній кімнаті протягом століть

Я нічого не зрозумів, бо ти сказав життя