Старик и братья - Radio Tapok

Это история о том, как трое братьев

Очнулись связанными в тёмном подземелье

"Куда же мы попали? Вот проклятье!"

-

Их ожидало то ещё веселье!

Братья обсуждали, как оказаться на свободе,

Не заметив старика, что в углу лежал в лохмотьях

Старший прошептал: "Ну что ж, я нас вытащу отсюда -

Я припрятал в сапоге свой нож!"

Вдруг в углу раздался хрип... "Славно, братцы, говорите" -

Молвил им седой старик - "Вы меня с собой берите!

Я сижу здесь много лет, в замке каждый угол знаю,

Я отнюдь не их съестной обед!

Вот что скажу я тебе, милый друг:

Завтра ты будешь сидеть уже без рук

Они съедают добычу по частям,

Может быть, даже дадут чего-нибудь и нам!"

Только наступила ночь, братья, отперев оковы,

Наутёк пустились прочь, взяв и старика седого

"Так веди же нас скорей, укажи путь на свободу,

Помоги нам, старый дуралей!"

И завёл старик их в зал, тот, что полон был охраны,

Усмехнулся и сказал: "Что ж, прощаться знать пора нам!

Я сижу здесь много лет, в замке каждый угол знаю,

Я не их съестной обед, я лишь пищу охраняю!"

Вот что скажу я тебе, милый друг:

Завтра ты будешь сидеть уже без рук

Они съедают добычу по частям,

Может быть, даже дадут чего-нибудь и нам!"

Схватить братьев!

Бросить в воду!

В кипятке их ждёт свобода!

Хой!

Це історія про те, як троє братів

Прокинулися пов'язаними у темному підземеллі

"Куди ж ми потрапили? Ось прокляття!"

-

На них чекали ще веселощі!

Брати обговорювали, як опинитися на свободі,

Не помітивши старого, що в кутку лежав у лахмітті

Старший прошепотів: "Ну що ж, я нас витягну звідси -

Я приховав у чоботі свій ніж!

Раптом у кутку пролунав хрип... "Славно, братики, говоріть" -

Мовив їм сивий старий - "Ви мене з собою беріть!

Я сиджу тут багато років, у замку кожен кут знаю,

Я аж ніяк не їхній їстівний обід!

Ось що скажу я тобі, любий друже:

Завтра ти сидітимеш уже без рук

Вони з'їдають видобуток частинами,

Може, навіть дадуть чогось і нам!

Тільки настала ніч, брати, відперши кайдани,

Наутік пустилися геть, взявши й старого сивого

"Так веди нас швидше, вкажи шлях на свободу,

Допоможи нам, старий дурнів!"

І завів старий їх у зал, що повний був охорони,

Усміхнувся і сказав: "Що ж, прощатися знати час нам!"

Я сиджу тут багато років, у замку кожен кут знаю,

Я не їхній їстівний обід, я лише їжу охороняю!

Ось що скажу я тобі, любий друже:

Завтра ти сидітимеш уже без рук

Вони з'їдають видобуток частинами,

Може, навіть дадуть чогось і нам!

Схопити братів!

Кинути у воду!

У окропі на них чекає свобода!

Хой!