Too Late - Rachelle Ferrell

Sixty-five years must’ve been too much to bear

For an insecure black man livin' on the verge of despair

Too much resentment and too much hate

From which there can be no easy escape

It’s too late, there’s nothing left to give

Not for your woman, you got nothin' for your kids

It’s too late, there’s nothing left to hide

So you go your way, and I’ll go mine

2nd Verse

My father and I don’t get along

He’s always right, I’m always wrong

We never talk… he'd rather hide

Preening his pride and pruning mine

It’s too late, there’s nothing left to give

Not for your woman, you got nothin' for your kids

It’s too late, there’s nothing left to hide

So you go your way, and I’ll go mine

Bridge

I tried to talk to him, to go beyond the insults and lies

Depending on the love to keep the family alive

He said, «I don’t wanna talk on account of the pressure of my blood»

I said, «Can't we talk on account of love ««I'm reaching out to you»

He said, «Don't reach out to me»

«But I love you!

I love you!

Dad… don't you love me?»

He stared straight ahead at the basketball game on his precious TV

And he never even opened his mouth…

He never even opened his mouth to me… and now

It’s too late, there’s nothing left to give

Not for your woman, you got nothin' for your kids

It’s too late, there’s nothing left to hide

So you go your way, and I’ll go mine

You go your way, you go your way…

And I’ll go mine

Шістдесят п’ять років, мабуть, було занадто багато, щоб витримати

Для невпевненого чорношкірого чоловіка, який живе на межі відчаю

Забагато образи і забагато ненависті

Від якого не можна легко вийти

Занадто пізно, нема чого віддати

Не для своєї жінки, ти нічого не маєш для своїх дітей

Занадто пізно, нема чого приховувати

Тож ти йди своїм шляхом, а я піду своїм

2-й вірш

Ми з батьком не ладнаємо

Він завжди правий, я завжди неправий

Ми ніколи не говоримо… він воліє сховатися

Прибирає свою гордість і обрізає мою

Занадто пізно, нема чого віддати

Не для своєї жінки, ти нічого не маєш для своїх дітей

Занадто пізно, нема чого приховувати

Тож ти йди своїм шляхом, а я піду своїм

Міст

Я намагався поговорити з ним, вийти за рамки образ та брехні

Залежно від любові, щоб зберегти сім’ю

Він сказав: «Я не хочу говорити через тиск моєї крові»

Я сказав: «Чи не можемо ми поговорити на кохання «Я звертаюся до тобе»

Він сказав: «Не звертайся до мене»

"Але я тебе люблю!

Я тебе люблю!

Тато… ти мене не любиш?»

Він дивився прямо перед собою на баскетбольний матч на своєму дорогоцінному телевізорі

І він навіть рота не відкрив...

Він навіть не відкрив на мене рота... і зараз

Занадто пізно, нема чого віддати

Не для своєї жінки, ти нічого не маєш для своїх дітей

Занадто пізно, нема чого приховувати

Тож ти йди своїм шляхом, а я піду своїм

Ідеш своїм шляхом, ти йдеш своїм шляхом…

І я піду своє