Lámpát ha gyújtok - Quimby

Bölcső csöngettyű és templom harang

A jelenlét annyi, mint posztón a rang

Kicsi pónikon lovagló kész életek

Vagy az arcomba prüszkölő véletlenek

No meg a gyerekkor kardfogú tigrisei

Apa taníts meg nagy vadat elejteni

És ha kérdik, hogy mi végre mennyi idő

Tán egy perc, egy óra, vagy pár esztendő

De utolér a múlt mint a mögöttünk hagyott jövő

Cicomázd fel a sorsot, az mégiscsak előkelő

Káprázat pusztán a történelem

Míg némán a vállára hajtom fejem

Elringat, marasztal, egésszé gyúr

Aztán únottan szétszed, mint legót az úr

Mi csak lessük a boldogság lábnyomait

És ha útközben találunk majd valamit

Arra kígyóbőrként húzzuk rá az időt

Még egy percet, egy órát, vagy pár esztendőt

De utolér a múlt, mint a mögöttünk hagyott jövő

Cicomázd fel a sorsot az mégiscsak előkelő

Lámpát ha gyújtok még jön rá bogár

De az utolsó fényevő csak sötétet talál

Csak sötétet talál

Mint egy cipősdobozba szórt marék arany

Elrejtve annyira haszontalan

Az az emberi elmében bújkáló zaj

A talpaink alatt nincs szilárd talaj

Ha a karodban nincsen már elég erő

És a szívéhez nem láncol egy szerető

Sem az Istenek gomblyukán nem látni át

Sem a nappal nem mutatja éjjel magát

De utolér a múlt mint a mögöttünk hagyott jövő

Cicomázd fel a sorsot az mégis csak előkelő

Lámpát ha gyújtok még jön rá bogár

De az utolsó fényevő csak sötétet talál

Csak sötétet talál

Дзвон люльки та церковний дзвін

Присутність - це така ж посада, як і звання

Маленький поні катається, готовий до життя

Або випадковості вдарилися мені в обличчя

І мечозубі тигри дитинства

Тато навчив мене вбивати велику дичину

А якщо запитати, котра година нарешті

Може, хвилину, годину чи пару років

Але воно наздоганяє минуле, оскільки майбутнє залишилося позаду

Одягніть свою долю, це все ще стильно

Dazzle - це просто історія

Поки я мовчки схиляю голову через плече

Розмахує, засуджує, цілий місить

Потім кавалер розбирає, як лего

Ми будемо дивитися тільки на сліди щастя

І якщо ми щось знайдемо по дорозі

Ми вкладаємо час на це, як на зміїну шкіру

Ще хвилина, година чи кілька років

Але воно наздоганяє минуле, оскільки майбутнє залишилося позаду

Одягніть свою долю все ще висококласним

Лампа, коли я запалю, все одно доходить до жука

Але останній їдець знаходить лише темряву

Вам тільки темно

Як жменя золота, розсипаного у взуттєвій коробці

Прихований такий марний

Той шум, що ховається в людській свідомості

Під нашими підошвами немає твердого ґрунту

Якщо в руці не вистачає сил

І коханець не прикує до свого серця

Не бачити крізь петлицю Богів

Він також не проявляється вночі вдень

Але воно наздоганяє минуле, оскільки майбутнє залишилося позаду

Одягайте свою долю все ще високо

Лампа, коли я запалю, все одно доходить до жука

Але останній їдець знаходить лише темряву

Вам тільки темно