Histoires Personnelles - Quilapayun

Bateau de naufrage, mers à la dérive

Je fis de ce port le refuge

Des peines les plus denses, des rêves impatiens

Et de ces pas perdus avant que ne le soit le temps;

C était l'époque des ordonnances

Pour les affaires de conscience

Seul, mais déjà nos regards s attendaient quelque part

Pour éloigner la froideur du silence

L âge de la haine, la peur de l’impasse

Et toutes les rages qui nous dépassent

Toutes ces choses sont toutes les choses

Qui m ont fallu pour arriver

Qui m ont fallu pour exister

Dans ce pays qui est le tien

Les heures et les nuits, toutes ne furent pas sombres

Le chant du poème iilumine

Le cours de tout automne qui marche vers l’oubli

Et le déslr profond de transformer la vie:

Nous n avons pas changé le monde

Puisque la plainte reste profonde

Viens el repousse avec moi ces limites fragiles

Pour habiller mon exil de tendresse

Me réfugier dans tes seins d’espérance

Et croire à l’amour sans différences

Toutes ces choses sont toutes les choses

Qui m ont fallu pour être troublé

Qui m ont fallu pour être aimé

Dans ton pays qui me retiens

Vouloir se reprendre, tout est dans nos âmes

Fonder la demeure d’un amour

Qui garde nos gestes et l’indéfinissable

De l esprit de ma terre qui nous accompagne

Jusqu'à l ultime présence

Jusqu à l’ultime absence

Alors, laisse moi approcher ton visage immobile

Poor que mes lèvres effleurent les tiennes

Pour que le monde redevienne paysage

De chemin en chemin, de jour en page

Toutes ces choses sont toutes les choses

Qui m ont fallu pour être deux

Qui m ont fallu pour être hereux

Dans ton pays qui est le mien

Toutes ces choses sont toutes les choses

Qui m ont fallu pour être deux

Qui m ont fallu pour être hereux

Dans ce pays qui est le tien

Dans ton pays qui me retiens

Dans ton pays qui est le mien

Аварія корабля, дрейфуючі моря

Я зробив цей порт притулком

Найгустіших смутків, нетерплячих мрій

І з тих кроків втрачено раніше часу;

Це була ера обрядів

З питань совісті

Самотні, але вже десь чекали наші очі

Щоб відвернути холод тиші

Епоха ненависті, страх зайти в глухий кут

І всі люті поза нами

Всі ці речі є все

що привело мене до прибуття

що призвело мене до існування

У цій вашій країні

Години й ночі не всі були темними

Пісня вірша освічує

Хід усієї осені, що йде до забуття

І глибоке бажання змінити життя:

Ми не змінили світ

Оскільки скарга залишається глибокою

Приходь і розсувай ці крихкі кордони разом зі мною

Одягти моє вигнання ніжністю

Знайди притулок у своїх грудях надії

І вірити в любов без розбіжностей

Всі ці речі є все

Це змусило мене хвилюватися

що принесло мене любити

У вашій країні, яка мене стримує

Бажання повернутися разом, все це в наших душах

Щоб знайти дім кохання

Хто оберігає наші жести і невизначене

Від духу моєї землі, що супроводжує нас

До остаточної присутності

До останньої відсутності

Тож дозвольте мені підійти до вашого нерухомого обличчя

Бідні, що мої губи торкаються твоїх

Щоб знову зробити світ пейзаж

Від шляху до шляху, від дня до сторінки

Всі ці речі є все

Який прийняв мене двома

Що привело мене до щастя

У вашій країні, яка є моєю

Всі ці речі є все

Який прийняв мене двома

Що привело мене до щастя

У цій вашій країні

У вашій країні, яка мене стримує

У вашій країні, яка є моєю