Complainte de Pablo Neruda - Quilapayun

Je vais dire la légende

De celui qui s’est enfui

Et fait les oieaux des Andes

Se taire au coeur de la nuit

Quand d’abord nous l’entendîmes

L’air était profond et doux

Un instrument anonyme

Préludait on ne sait d où

Naïfs entre deux éclipses

Des paroles pour complot

Sans craindre l’apocalypse

Nous jouions avec les mots

Le ciel était de velours

Incompréhensiblement:

Le soir tombe el les beaux jours

Meurent on ne sait comment

Si bas que volât l’aronde

Dans le ciel de par ici

La plus belle voix du monde

Éffaçait les profhéties

Comment croire, comment croire

Au pas pesant des soldats

Quand j entends la chanson noire

De Don Pablo Neruda

Я розповім легенду

Про того, хто втік

І зробив птахів Анд

Мовчіть глибокої ночі

Коли ми вперше це почули

Повітря було глибоке й солодке

Анонімний інструмент

Передбачав хтозна звідки

Наївний між двома затемненнями

Слова для змови

Не боячись апокаліпсису

Ми гралися словами

Небо було оксамитовим

Незрозуміло:

Вечір припадає на сонячні дні

Померти хтозна як

Так низько полетів голуб

Тут у небі

Найкрасивіший голос у світі

Зітріть пророцтва

Як вірити, як вірити

На важкий крок солдатів

Коли я чую чорну пісню

Дон Пабло Неруда