Hostage - Queensrÿche

Culture hostage.

I’m writhing in the cold grasp of justice,

As she turns away.

Blind is she supposed to be but,

Someone took a razor to her mask.

Rusted now the scales you hold,

The balance tipped by the weight of gold.

When will it end?

When will it ever end?

The judgment man holds my fate,

As I beg forgiveness with the

Plastic smile of a candidate.

They take for granted that I’m out of my mind

And they’re wasting their time to care.

So all my reasons are damned before they’re heard.

I’m held hostage by their words.

What will lead us to tolerance

If we don’t question our prejudice?

Courage is such a lonely word,

Patience, in time these truths will be known.

Please, don’t keep looking away.

You see fortunes are on line, reputations at risk,

And there’s fear in the hearts of all of you

That believe that you’re right,

And that’s your right.

But are you… right?

The judgment man holds my fate,

As I gaze around the room,

Their eyes are like knives, could decapitate.

They take for granted that I’m out of my mind

And I’m wasting their time, don’t show, don’t show me my fate.

Reasons are damned, can’t understand.

If I fall to pieces they’ll know…

He’s out of his mind and he’s wasting our time, we know.

As I sense my fate…

His reasons be damned, can’t understand him.

… and now all my reasons are damned before they’re heard.

I’m held hostage by their words.

I’m a hostage.

Заручник культури.

Я корчуся в холодних обіймах справедливості,

Коли вона відвертається.

Вона повинна бути сліпою, але,

Хтось підніс бритву до її маски.

Іржавіли тепер ваги, які ти тримаєш,

Баланс, наповнений вагою золота.

Коли це закінчиться?

Коли це закінчиться?

Суддя тримає мою долю,

Як я пробачити з

Пластикова посмішка кандидата.

Вони сприймають як належне те, що я з’їхав з глузду

І вони витрачають час на догляд.

Тому всі мої причини прокляті, перш ніж їх вислухають.

Я заручник їхніх слів.

Що приведе нас до толерантності

Якщо ми не ставимо під сумнів наші упередження?

Мужність — таке самотнє слово,

Терпіння, з часом ці істини стануть відомі.

Будь ласка, не відводь погляду.

Ви бачите, що статки в мережі, репутація під загрозою,

І в серцях усіх вас панує страх

Що віриш, що ти правий,

І це ваше право.

Але ви... так?

Суддя тримає мою долю,

Коли я оглядаю кімнату,

Очі в них, як ножі, можуть обезголовити.

Вони сприймають як належне те, що я з’їхав з глузду

А я витрачаю їх час, не показуй, ​​не показуй мені мою долю.

Причини прокляті, не можу зрозуміти.

Якщо я розпадуся на шматки, вони дізнаються…

Ми знаємо, що він з’їхав з глузду і витрачає наш час.

Коли я відчуваю свою долю…

Його причини, прокляті, не можу зрозуміти його.

…і тепер усі мої причини прокляті, перш ніж їх вислухають.

Я заручник їхніх слів.

Я заручник.