Aveva un bavero - Quartetto Cetra

Nelle sere fredde e scure

Presso il fuoco del camino

Quante storie, quante fiabe

Raccontava il mio nonnino

La più bella ch’io ricordo

È la storia di un amore

Di un amore appassionato

Che felice non finì

Ed il cuore di un poeta

A tal punto intenerì

Che la storia di quei tempi

Mise in musica così:

Aveva un bavero color zafferano

E la marsina color ciclamino

Veniva a piedi da Lodi a Milano

Per incontrare la bella Gigogin

Passeggiando per la via

Le cantava: «Mio dolce amor

Gigogin, speranza mia

Coi tuoi baci mi rubi il cuor»

E la storia continua: lui fu mandato soldatino in Piemonte, ed ogni mattina le

inviava un fiore sull’acqua di una roggia che passava per Milano.

Finché un giorno…

Lui, saputo che il ritorno

Finalmente era vicino

Sopra l’acqua un fior d’arancio

Deponeva un bel mattino

Lei, vedendo e indovinando

La ragione di quel fiore

Per raccoglierlo si spinse

Tanto tanto che cascò

Sopra l’acqua, con quel fiore

Verso il mare se ne andò

E anche lui, per il dolore

Dal Piemonte non tornò

Aveva un bavero color zafferano

E la marsina color ciclamino

Veniva a piedi da Lodi a Milano

Per incontrare la bella Gigogin

Lei lo attese nella via

Fra le stelle stringendo un fior

E in un sogno di poesia

Si trovarono uniti ancor

Stretta la foglia, larga la via;

dite la vostra, ché noi abbiamo detto…

un bavero color zafferano

La storia di un amor

Холодними темними вечорами

Біля вогню в каміні

Скільки оповідань, скільки казок

Мій дід казав

Найкрасивіший, який я пам'ятаю

Це історія кохання

Про палке кохання

Як щасливі не закінчилися

І серце поета

У цей момент він пом’якшився

Яка історія тих часів

Він поклав це на музику так:

У нього був шафрановий комір

І фрак цикламенового кольору

Він прийшов пішки з Лоді до Мілана

Зустріти красуню Гігогіна

Прогулюючись по вулиці

Він співав їй: «Моя мила любов

Гігогін, моя надія

Своїми поцілунками ви крадете моє серце"

А історія триває: його відправили солдатом до П’ємонту, і щоранку туди

він послав квітку на воду каналу, що проходив через Мілан.

Поки одного дня...

Його, відомо, що повернеться

Нарешті він був близько

Над водою апельсиновий цвіт

Він лежав чудовий ранок

Ви, бачачи і здогадуючись

Причина цієї квітки

Щоб підняти, він штовхнув

Настільки, що він упав

Над водою, з тією квіткою

Він пішов до моря

І він теж, від болю

Він не повернувся з П'ємонту

У нього був шафрановий комір

І фрак цикламенового кольору

Він прийшов пішки з Лоді до Мілана

Зустріти красуню Гігогіна

Вона чекала його на вулиці

Серед зірок стискаючи квітку

І уві сні поезії

Вони знову згуртувалися

Листочок вузький, шлях широкий;

скажіть своє слово, бо ми сказали...

комір шафранового кольору

Історія кохання